Непоправна втрата у культурній спільноті Шосткинщини…
6 грудня відійшла у засвіти заслужений працівник культури України Зінаїда Іванівна Єгорченкова.
Зінаїда Іванівна Єгорченкова народилася 17 жовтня 1948 року на Полтавщині. Була молодшою з трьох дітей у родині…
І найталановитішою.
Навчаючись у четвертому класі школи, записалася у хореографічний гурток у Будинку піонерів, а з сьомого вже сама вела шкільний танцювальний гурток.
Тоді вона була упевнена, що її майбутня професія буде пов’язана тільки з культурою і вступила на хореографічне відділення училища культури у Гадячі на Полтавщині.
Після закінчення навчання отримала направлення на Волинь. У 1970 році її запросили працювати на малій батьківщині. Вона стала однією з наймолодших методистів з хореографії Полтавського Будинку народної творчості.
Згодом, Зінаїда вирушила на Сумщину, у овіяний легендами Конотоп, де віддала усю себе живій і потрібній людям справі – дитячій і дорослій хореографічній творчості.
У 1972 році вийшла заміж і переїхала у Шостку. Працювала керівником дитячого танцювального колективу у Будинку культури ім. Куйбишева. Роботу поєднувала з подальшим навчанням – вступила і закінчила з відзнакою заочне відділення Київського державного інституту культури за спеціальністю “режисура масових заходів”.
У Шостці її оцінили як досвідченого спеціаліста і запропонували посаду старшого інспектора по культурі у міськвиконкомі, а згодом вона очолила новостворений відділ культури. Зінаїда Єгорченкова зробила внесок у будівництво та відкриття міської школи мистецтв, музичної школи на Капсулі, центральної міської бібліотеки, бібліотечних філій на вулицях Чернігівській, Шевченка, у Лазарівському мікрорайоні.
Саме Зінаїда Іванівна започаткувала нову міську традицію – проведення яскравих масових заходів, театралізованих свят на стадіоні “Свема”. Нові за формою, цікаві за змістом, вони нікого не залишали байдужим і надовго запам’ятовувалися глядачам.
Не можна змиритися з думкою про те, що така людина залишила нас… Її талант в організації і проведенні міських свят, змушував шосткинців і гостей міста сміятися і плакати, пишатися і звеличувати – місто та його людей… Зінаїда Іванівна оберігала кожного культпрацівника, м’яко направляла по непростому шляху створення творчих номерів…
Навряд чи глядачі міських концертів усвідомлювали, що захоплення і насолода, які вони відчували, багато у чому їм дарувала ця скромна жінка-трудівниця, яка завжди за лаштунками. Вона як чарівниця, якій підвладно усе, тому й дивувала багатьох відшліфованими до автоматизму рухами виконавців. Жодного зайвого руху, звуку, в усьому до дрібниць відчувалася висока культура. Це було її кредо.
Зінаїда Іванівна Єгорченкова була тією важливою частинкою чарівного пазлу, з якого і складалися успіхи культури Шостки. Зінаїда Іванівна до останніх днів дарувала материнське тепло, любов і піклування дорослому синові та племінниці, яка рано втратила батьків. Це ще одна грань її великого серця.
Важко, невимовно важко знайти такі слова, які б змогли зменшити душевний біль всієї культури нашого міста… Культпрацівники Шосткинщини висловлюють співчуття родині Зінаїди Єгорченкової, поділяють горе у спільній скорботі… Світла пам’ять про Зінаїду Іванівну завжди житиме в наших серцях. Нехай Всевишній охороняє її світлу душу в Царстві Небесному…