Нескорений ворогом, мужній, незламний Герой! Вже три роки не висихають сльози українських матерів, дружин, дітей… Проклята, прожерлива війна продовжує свої чорні жнива, нещадно забираючи життя кращих синів і доньок України, окроплюючи слізьми та кров’ю нашу землю, шматуючи навпіл наші зранені серця. За ці три роки ми побачили зло в його найгіршому вигляді. Особливо тяжко та гірко, коли гинуть молоді люди, які повинні були б розбудовувати нашу державу і громаду. Сприймати це щоразу нестерпно боляче, і звикнути до цього неможливо. На жаль, війна знову дісталася до Новоархангельської громади. росія забрала в нас нашого земляка, жителя села Кам’янече, мужнього воїна та відважного захисника Гринчука Миколу Олександровича. Поховали загиблого в рідному селі 4 квітня 2025 року. Провести полеглого в останню путь прийшло дуже багато людей: рідні та близькі, представники Новоархангельської селищної ради, Кам’янецького старостату, ТОВ «Агрофірма «Авангард ЛТД», військовослужбовці, однокласники, сусіди, друзі, знайомі, односельці. На знак вдячності, шани і поваги присутні схиляли коліна в живому коридорі і устеляли дорогу, по якій рухався траурний кортеж, квітами. Настоятель Свято-Володимирівського храму (селище Новоархангельськ) митрофорний протоієрей Ілля Сович, настоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці (с. Кам’янече) митрофорний протоієрей Степан Гринда, настоятель Свято-Миколаївського храму (с. Торговиця) протоієрей Василій Палюга, настоятель Свято-Покровського храму (с. Тишківка) протоієрей Іоанн Киритів, настоятель храму Воздвиження Чесного Животворящого Хреста Господнього (с. Перегонівка) отець Володимир, диякон храму Успіння Пресвятої Богородиці (с. Кам’янече) Анатолій Кравчук провели обряд відспівування загиблого. Отець Степан Гринда брав участь у похованні з подвійним болем в душі і серці — він втратив на війні свого двоюрідного брата. Під час траурної церемонії на кладовищі Новоархангельський селищний голова Юрій Павлович Шамановський розповів про життєвий і бойовий шлях Гринчука Миколи Олександровича. Народився Микола Олександрович 20 липня 1998 року в селі Кам’янече. В 2005 році пішов до 1 класу Кам’янецької загальноосвітньої школи. Після дев’яти класів продовжив навчання в ПТУ №30 села Торговиця. Навчався на механізатора. Йому подобалася ця справа, до якої лежала душа ще з дитинства. З осені 2016 року по весну 2018 року юнак проходив строкову військову службу. Після виконання військового обов’язку присвятив себе роботі на землі. Працював у Кам’янецькому підрозділі ТОВ «Агрофірма «Авангард ЛТД» механізатором. Професія ця не з легких. Доводилося вдосвіта прокидатися і важко трудитися. Але Микола Олександрович ніколи не цурався селянської праці і мав велике задоволення та радість бачити, як земля віддячує за всі старання щедрим урожаєм. Відомо, що в молоді роки людина намагається спробувати себе усюди, де тільки можливо. Тож і наш земляк прагнув збудувати своє щасливе, забезпечене життя. Задля цього він працював за кордоном — у Польщі. Повернувшись до рідного села, не байдикував, бо змалечку був роботящим, беручким до будь-якої роботи. Завжди відгукувався на прохання односельців допомогти у тій чи іншій справі. Усі, хто знав Миколу Олександровича, пам’ятають його як хорошу, добру, щиру, відкриту до спілкування людину. Він був жвавим, енергійним хлопцем, який умів знайти вихід із кожної складної ситуації. Мав улюблене заняття — рибальство, якому присвячував свій вільний час. У листопаді 2024 року наш земляк був призваний на військову службу по мобілізації. Спочатку пройшов навчання на снайпера, здобувши базові знання, а далі відточував навички і самостійно здобував досвід безпосередньо на передових позиціях фронту, зокрема в найгарячішій точці — Курській області. Він виконував цілий ряд бойових і спеціальних завдань, проводив спостереження та розвідку, подавляв вогнем ворожі штурмові групи. Загинув Гринчук Микола Олександрович 28 березня 2025 року поблизу населеного пункту Олешня Курської області. Його життєва стежина обірвалася у 26 років. У нашого земляка залишилися мама Ольга Іванівна, брати Іван, Олександр, Дмитро та Данііл, дядьки Сергій і Олександр, тьоті Наталія та Олена, дідусь Іван Миколайович і бабуся Валентина Іванівна. Зі словами скорботи до присутніх звернулися начальник третього відділу Голованівського територіального районного центру комплектації та соціальної підтримки підполковник Роман Олександрович Бобко та отець Іоанн Киритів. Роман Олександрович Бобко висловив рідним співчуття від Збройних Сил України і Міністерства оборони України. Ставши на одне коліно він, від імені Президента України — Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, вручив матері захисника Державний Прапор України, який почесна варта зняла з труни її сина. Це синьо-жовте знамено символізує державу, якій Микола Олександрович служив вірно і до кінця. На честь нашого земляка пролунав трикратний стрілецький салют. Новоархангельська селищна рада, вся Новоархангельська та Кам’янецька громада глибоко сумують з приводу загибелі вірного сина Вітчизни, відданого захисника України Гринчука Миколи Олександровича. Висловлюємо щире співчуття всім рідним і близьким полеглого та розділяємо разом з усіма цю непоправну втрату. Низько вклоняємося і дякуємо за чудового сина мамі — Ользі Іванівні. Окупантам не буде забуття і прощення. Не забудемо, не пробачимо. Лише ненависть з нашого боку та жорстока розплата. Світла пам’ять, вічна слава та шана усім Героям, які самовіддано пішли захищати кожного з нас. Такі люди не вмирають. Слава Україні! Героям слава!