У Хворостівському СБК відбувся надзвичайно важливий захід пам’яті та шани під назвою “Нескорені. Незламні. Незабуті”. Ця глибокодушна подія була присвячена пам’яті загиблих, безвісти зниклих та хоробрих захисників, які потрапили у полон. Їхні долі тісно переплетені з історією нашої громади та невтомною боротьбою за суверенність та майбутнє України.

Ця зустріч стала спільним, хоча й болючим, моментом єднання, гордості за подвиги та незламної віри. Кожен присутній відчув, що пам’ять про наших Героїв — це не просто обов’язок, а священний обов’язок, який ми несемо з гідністю. Ми вшановуємо їхню мужність та жертву.

Церемонія розпочалася з потужної молитви, яку щиро провів отець Володимир. Його слова, сповнені співчуття та надії, лунали за всіх наших воїнів, за якнайшвидше повернення тих, хто перебуває у полоні чи зник безвісти, за спокій душ полеглих Героїв та за нашу омріяну перемогу України. Молитва об’єднала серця у спільній вірі.

Центральною та найзворушливішою частиною події стали відверті виступи рідних загиблих, безвісти зниклих та полонених захисників. Вони поділилися своїм глибоким болем, який, однак, не зламав їхньої незламної віри у повернення своїх близьких. Їхня сила духу вражає.

Сільський голова Віктор Сущик у своїй промові акцентував увагу на величезній, невимовній ціні, яку ми платимо за свободу. Він висловив глибоку вдячність родинам за їхню неймовірну мужність та стійкість перед обличчям таких страшних випробувань.

Зі словами щирої підтримки та розради до присутніх звернулася староста Хворостівського старостинства Тетяна Васейко. Вона особливо наголосила на життєвій важливості єдності, взаємодопомоги та духовної підтримки один одного в ці надзвичайно складні часи для всієї країни.

Особливо пронизливими були виступи рідних, чиї серця досі кровоточать. Сестра загиблого Героя Назарія Матейчука, Світлана, поділилася найсвітлішими, найтеплішими спогадами про свого брата. Вона підкреслила, що ніякий біль, яким би сильним він не був, не може затьмарити безмежну гордість за його подвиг.

З невимовною щирістю, що проникала до найглибших куточків душі, брат загиблого захисника Ростислава Слєсаря, Віталій, розповів про глибоке усвідомлення братом свого священного, патріотичного обов’язку перед Батьківщиною. Його розповідь надихає.

Зворушливим і сповненим надії був виступ Оксани Володимирівни, мами полоненого захисника Володимира Стригунова. Вона говорила про нестерпне, але незламне очікування, сповнене глибокої віри у повернення сина.

На завершення цього скорботного, але об’єднуючого заходу, всі присутні вшанували пам’ять тих, хто віддав за Україну та її цілісність найдорожче — своє життя. Хвилина мовчання стала актом глибокої поваги.

Цей захід, “Нескорені. Незламні. Незабуті”, вкотре красномовно підтвердив, що наша громада ніколи не забуде жодне ім’я, жоден подвиг. Пам’ять про наших Героїв є нашим найпотужнішим духовним щитом, а спільна підтримка та щира молитва — найголовнішим оберегом для тих, хто зараз у полоні та на передовій. Ми віримо в їхнє повернення та в нашу перемогу.

Слава Героям!