Історія справжнього патріота, уродженця села Старий Кривин, Володимира, який з ранніх років прагнув служити Україні. Після закінчення 9 класів Старокривинської гімназії «Патріот» він вступив до Волинського військового ліцею імені Небесної Сотні, де здобув освіту з відзнакою. Його шлях до знань продовжився у Національному університеті «Острозька академія» за спеціальністю «Національна безпека». Навіть не завершивши навчання на першому курсі, у серпні 2024 року, Володимир прийняв доленосне рішення – підписав контракт зі Збройними силами України, демонструючи свою відданість країні.

Змалку Володимир виявляв неабиякий патріотизм. Вже у 2014 році, у вісім років, він розпочав волонтерську діяльність. З початком повномасштабного вторгнення, будучи 16-річним юнаком, він активно долучився до добровольчого формування територіальної громади. Володимир невпинно працював: чергував, надавав допомогу та підтримував своїх побратимів. За цей час його внесок був неоціненним: він відремонтував понад 40 автомобілів, власноруч виготовив близько 100 буржуйок та пофарбував понад 30 машин, що були призначені для фронту. Його бажання бути корисним Україні не знало меж.

Володимир глибоко любив рідний край, свою родину та життя, яке, на жаль, обірвалося занадто рано. Його прагнення служити Батьківщині було завжди на першому місці.

Прощання з Героєм стало зворушливим і скорботним моментом для всієї громади. Односельці, знайомі та небайдужі люди, стоячи навколішки зі сльозами на очах, з живими квітами та державними прапорами, зустрічали свого Захисника «на щиті». Рух на дорогах зупинився, водії виходили зі своїх автомобілів, щоб віддати останню шану мужньому воїну.

Чин похорону відбувся у рідному селі, у храмі Святого Дмитра. Площа перед храмом була заповнена до останнього місця. Рідні, друзі, побратими та численні знайомі, а також ті, хто особисто не знав Володимира, але прийшли висловити свою скорботу та вдячність, єдналися у спільному горі. Сльози болю та пам’яті об’єднували всіх присутніх, підкреслюючи глибину втрати.

Висловлюємо найщиріші співчуття його батькові Олегу, матері Олені, старшим сестрам Наталі та Ользі, шваграм Тарасу та Владиславу, племінникам Андрію та Леву, а також усім дядькам, тіткам і хрещеним.

Нехай світлий спомин про Володимира, нашого Героя, буде сильнішим за смерть і навіки житиме у пам’яті його рідних, друзів та всіх, хто знав, любив і шанував його. Його жертовність і любов до України назавжди залишаться прикладом для нас.

Слава Герою! Вічна пам’ять!

Відділ з організаційних питань