Нещодавно з’явилася унікальна можливість ознайомитися з мапою міста Каменя-Каширського, датованою 1893 роком, та створити її цифрову копію. Ця старовинна карта є безцінним джерелом інформації для розуміння історичного розвитку міста та його просторової організації наприкінці 19-го століття. Вона детально відображає планування вулиць, розташування будівель, наявність садів, городів, сінокосів, річок та навіть боліт, що дозволяє нам глибоко зануритися в міське середовище того часу.

Цей документ, власне, представляє собою План садиб містечка Каменно-Каширська (саме така назва вказана на карті), що перебували у користуванні міщан, євреїв та економії. Важливо зазначити, що значна частина цих земель належала поміщиці Вірі Зайцевій. Землі економії, як правило, були державною власністю та використовувалися для господарських потреб держави. Цікавим історичним фактом є те, що 30 травня 1906 року Віра Зайцева викупила у попереднього власника, Едмунда Орди, землі разом із фільварками Заставський, Воленський і Дубецький, що свідчить про постійні зміни у власності та структуру землекористування на той час.

Представлена на мапі частина земель охоплює правобережну частину міста. Аналізуючи карту, стає очевидним, що найбільш забудованим був центральний район, який, закономірно, слугував ядром міського життя. Особливу увагу привертає споруда посередині площі, яку ми сьогодні знаємо як Площу Культури. На карті вона позначена як будівля, поділена на невеликі секції, що, ймовірно, слугували торговими ятками. Це пов’язано з тим, що площа мала назву Ринкова, і торгівля тут велася постійно. На жаль, це приміщення, ймовірно, згоріло під час великої пожежі, що сталася в місті у 1927 році. Сучасний Будинок культури, який розташований на цьому місці, було зведено значно пізніше, у 1938-1939 роках, за часів міжвоєнної Польщі.

На мапі також чітко виокремлена територія Свято-Іллінської церкви, де позначено одну будівлю – власне храм. Історичні дані свідчать, що до 1886 року дзвіниця стояла окремо від храму, але згодом її було прибудовано до західного фасаду церкви, що знайшло своє відображення на подальших планах.

Досліджуючи карту, ми можемо прочитати розташування городища в самому центрі Каменя-Каширського, де зараз розташована Дитяча школа мистецтв. На цій ділянці позначено три будівлі. Народна назва цього місця – “На Гірку”, і до нього вела дорога від центральної вулиці, яка нині відома як вулиця Шевченка. Можна припустити, що сучасний заїзд на цю територію знаходиться на тому ж історичному місці. Городище було обсаджене деревами, позначеними на карті як фруктові, а на захід від нього простягалися великі насадження. На лівому березі річки Цир були позначені поміщицький сінокіс та землі місцевих селян.

Деякі урочища, що потрапили в межі зображених земель, мали назви Зимник, Блух та За садом. Це додає ще один шар до розуміння топоніміки та землекористування минулих столінь.

То що ж вдалося зберегти до наших днів, а що, на жаль, втрачено? Аналізуючи карту 1893 року та сучасний вигляд міста, можна припустити, що деякі будинки, розташовані на сучасних вулицях Болотна, Торгова, Кутова, Ковельська, а також на Площі Культури, збереглися з кінця 19-го століття. Особливо приємно відзначити колишню синагогу на вулиці Торговій, яка сьогодні функціонує як кав’ярня “Квітковий на Торговій”, та будинок равина, що знаходиться поруч. Також збереглася низка старих будинків поблизу. Варто віддати належне будівельникам, які під час ремонту кав’ярні зберегли автентичні кути будівлі, не затиньковувавши їх.

Щодо будинків на Площі Культури, то ймовірно, це два старі будинки, що стоять поруч: в одному з них розміщені автошкола та аптека, а в іншому – кав’ярні та магазини. На вулиці Ковельській, навпроти Дому молитви, досі стоїть будинок, позначений на карті як колишня єврейська школа – хедер. Він використовується як житловий будинок. Також, можливо, до свідків 19-го століття належать старі хати на вулиці Кутовій (біля ЦНАПу) та Дім молитви на вулиці Магдебурзького права.

Звісно, такі твердження потребують додаткових досліджень, але гіпотетично це цілком імовірно. Особлива вдячність висловлюється уродженці Каменя-Каширського, Наталії Ясінській (дівоче прізвище), яка наразі мешкає в Кишиневі. Саме завдяки її зусиллям цей унікальний раритет – мапа 1893 року – був збережений та наданий для ознайомлення. Копія цієї цінної історичної карти буде зберігатися в Камінь-Каширському краєзнавчому музеї, збагачуючи його колекцію. Авторка матеріалу – Наталія Пась.