Не висихає українська земля від сліз, пролитих за загиблими Захисниками. Війна не щадить нікого — вона забирає найкращих, тих, хто, не вагаючись, став на захист рідної землі, хто жертвував собою заради того, щоб ми могли жити у вільній і незалежній країні.

23 березня минуло 2 роки з дня загибелі нашого земляка, Воїна, Захисника ДІХТЯРА Валентина Михайловича.

Важкою та довгою виявилася його дорога до дому – тривала невідомість, постійний пошук, підтвердження генетичної експертизи. І сьогодні, 11 квітня, жителів міста, рідного села стоячи на колінах, вистеляючи дорогу квітами зустрічали «на щиті» земляка, відданого Патріота, мужнього Захисника, Героя.
Народився Валентин Діхтяр 13 лютого 1998 року у селі Райки.
Тут навчався, зростав і виховувався у великій дружній родині. Закінчивши у 2013 році 9 класів Іллінецького ліцею №1 Валентин навчався у Немирівському професійно-технічному училищі на зварювальника.

Світлий, життєрадісний, щирий хлопець, який будував свої плани на життя, вдихав кожну його мить на повні груди, радував своїх рідних, був для них надійною опорою і підтримкою, був чесним та справедливим, справжнім в усьому: характері, дружбі, роботі. Мріяв, любив, жив …

Де б не був Валентин, його серце завжди тягнулося до риболовлі, в цьому знаходив спокій. А любов до техніки надихала на постійне самовдосконалення, розширення знань і розвиток практичних умінь.

У 2017 році Валентин вирішує поєднати своє життя з військовою справою, тому зробивши свідомий вибір, підписав контракт з Збройними Силами України. Службу проходив у 1-й артилерійській батареї артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.

Солдат Валентин Діхтяр з честю пройшов шлях військової служби: загартував тіло, зміцнив дух, навчився витривалості, відповідальності й братерства. Він був не лише доблесним воїном, а й глибокою, багатогранною особистістю.

Після демобілізації, у 2020 році, поїхав за кордон. Там він знайшов нову роботу, нові можливості, справжнє кохання та, здавалося б, спокійне, щасливе майбутнє. Разом з коханою дівчиною вони мріяли, будували плани і розділяли щасливі моменти.

Повномасштабне вторгнення росії в Україну застало Валентина у Фінляндії. І він відразу не роздумуючи сказав, що повертається додому, на рідну землю, щоб стати її на захист.

«Адже там мої хлопці!» – згадує мама його слова.

І зупинити його було неможливо.

Вже на початку березня 2022 року Валентин Діхтяр був на фронті. Разом з своїми бойовими побратимами брав участь у боях на Херсонському напрямку, на Миколаївщині, на Донеччині, самовіддано боровся з російськими окупантами та наближав Перемогу.

«В кінці 2022 року, після звільнення Херсонщини, Валік разом з іншими хлопцями відправилися на бойове завдання. Хлопці збирали трофейні боєприпаси, потім відправляли їх нам, а ми – оркам. Також проводили розмінування. Вони робили неймовірну роботу …», – розповідає бойовий побратим Валентина.

23 березня 2023 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Костромка Херсонської області старший солдат, радіотелефоніст-лінійний наглядач відділення управління командира батареї взводу управління командира 1-ї арилерійської батареї артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи Валентин Діхтяр загинув.

Не судилося Валентину прожити довге, сповнене земних турбот життя у колі рідних, створити родину, виховувати діточок. Доля хлопця – вірно захищати Україну, віддати за неї життя й стати навіки Героєм.

Загальноміське прощання з Героєм Валентином Діхтярем відбулося на центральній площі міста. Попрощатися з Захисником України та провести його до місця останнього спочинку, підтримати родину прийшло багато людей – близькі, друзі, бойові побратими, однокласники, знайомі, сусіди, односельці, керівництво громади, військові.

Свої співчуття рідним висловив перший заступник міського голови Олег Дмитрик:

«Ми повинні усвідомлювати, що ціною сьогоднішнього сонячного дня є величезна кількість життів наших Захисників. Сьогодні ми прощаємося ще з одним нашим земляком, Героєм Валентином. Від імені жителів громади висловлюю слова щирого співчуття родині. Ніно Анатоліївно, нехай Господь дає Вам здоров’я пережити цю важку втрату, та сили жити далі. Світла пам’ять та царство небесне, тобі Герою!»

Свої співчуття родині висловила волонтер Спілки учасників АТО та ветеранів інших бойових дій Оксана Попик:

«Ми завжди будемо пам’ятати подвиг Валентина заради України, нашого майбутнього та життя. Вічна та світла пам’ять Воїну Валентину Діхтяру!»

«Я знаю Валіка з 2017 року. Він прийшов до нас у підрозділ, підписавши контракт, молодим хлопцем. Після закінчення контракту він поїхав за кордон. З початком повномасштабного вторгнення, десь на початку березня, ми тримали тоді оборону Миколаєва до нас приїхав Валік. Він привіз повну машину гуманітарної допомоги, різні такі необхідні речі, смаколики. Ніно Анатоліївно, Ваш син справжня людина, справжній хлопець, Воїн. Він так багато зробив для мирного населення, для своїх побратимів. Ми пишаємося ним!» – поділився своїми спогадами про бойового побратима та подякував матері за сина Захисник Олександр.

«Від усієї Райковецької громади висловлюю щирі співчуття з непоправною втратою матері Ніні Анатоліївні та усій родині. Низько схиляємо голови перед жертовністю Валентина, адже він віддав за нас своє молоде життя. Вічна пам’ять і шана тобі, наш земляче!» – сказала у своїй промові Алла Допіра, староста Паріївського старостинського округу.

Кожен згадуватиме Валентина по-своєму. Хтось як однокласника або хорошого друга, хтось як вірного бойового побратима. Але для всіх нас він буде символом незламного духу та патріотизму, свідомого українця, який віддав найдорожче за свободу рідної землі.

Настоятель Храму Святителя Миколая, Благочинний Іллінецького благочиння Православної Церкви України отець Ярослав помолився за упокій душі полеглого Захисника України в його отчому домі та відправив чин похорону.

Поховали Захисника України Валентина Михайловича Діхтяра зі всіма військовими почестями на кладовищі у рідному селі. Пам’ять Валентина та усіх іллінчан, які віддали своє життя, захищаючи незалежність Батьківщини, присутні вшанували хвилиною мовчання.

Під звуки Державного Гімну України на честь і незабутню пам’ять про славного захисника, на кладовищі пролунали останні постріли військової варти. Невимовний біль та непоправна втрата у вічному смутку рідних. Прапор держави, за яку віддав своє молоде життя її син, представник першого відділу Вінницького територіального центру комплектування і соціальної підтримки від імені Президента України передав матері Ніні Анатоліївні, як символ його мужності та відданості своїй державі.

Герої не вмирають – вони живуть у наших серцях, у спогадах і молитвах, у кожному дні, здобутому їхньою кров’ю. Пам’ятаймо тих, хто віддав своє життя за нашу свободу. Не забуваймо їхні імена, їхню мужність і самопожертву.

Вічна слава Герою Валентину Діхтяру! Світла пам’ять усім Захисникам, хто в Небесному війську.