Не кричи довго – втратиш головне: повітря. Коли ви опинилися під завалами, першою природною реакцією є крик про допомогу. Це інстинктивна реакція, що виникає в стані паніки. Проте, як наголошують досвідчені рятувальники, у такій ситуації кожен подих на вагу золота. Панічний крик призводить до швидкої втрати кисню, людина починає задихатися, і коли допомога прибуває, вона вже може бути без свідомості. Збереження спокою та економія повітря є критично важливими для виживання під завалами.

Під завалами важливо економити кожен подих. Один з тих, хто вижив після страшного обвалу, ділився своїм досвідом: «Я хотів кричати, але згадав, що цього робити не можна. Я просто стукав по трубі або будь-якій твердій поверхні, створюючи ритмічний звук, і мене знайшли, бо я мовчав, дихав і дожив до прибуття допомоги». Це яскравий приклад того, як усвідомлені дії допомагають вижити під завалами.

Не намагайся вибратись сам, якщо ти не впевнений у безпеці своїх рухів. Якщо ви спробуєте самостійно вибратися, не оцінивши ризики, ви можете спровокувати подальший обвал конструкцій. Навіть найменший рух — підйом голови, порушення ногою — може призвести до того, що перекриття над вами обвалиться ще глибше. Рятувальники нерідко знаходили людей, які майже вибрались, але через необережний рух на них обвалювалося те, що трималося буквально на сантиметрі пилу. Це ще раз підкреслює важливість розважливих дій, щоб вижити під завалами.

Якщо не впевнений – не рухайся. Замість цього спробуй зміцнити простір навколо себе, навіть просто руками. Використовуй уламки, одяг або будь-які доступні предмети, щоб створити невеликий захисний простір, який запобігатиме подальшому обвалу.

Перевір три речі, які можуть врятувати ваше життя: дихання, кров, світло. Закрий рот і уважно прислухайся до себе: чи не дзвонить у вухах, чи немає відчуття задухи. Постарайся відчути своє дихання, чи воно рівномірне. Також важливо перевірити, чи немає десь кровотечі. Багато хто гине не від самого завалу, а через внутрішні кровотечі, які залишаються непоміченими. Якщо ви можете, перев’яжіть все, що тепле й липке, навіть розірваною футболкою або будь-якою тканиною, яка є під рукою. І обов’язково дивіться, чи є хоча б краплина світла. Це може бути маленька щілина, що пропускає промінь – це ваш орієнтир і шанс на порятунок.

Не втрачай часу на паніку. Рятувальники зазначають: виживають ті, хто усвідомлено рахують час, співають подумки, слідкують за пульсом – роблять все, щоб не дати мозку зійти з розуму. Завал – це стан абсолютної ізоляції, і в таких умовах психіка починає «плавитись». Якщо ти втримуєш свідомість перші 3–5 годин, твій шанс на порятунок зростає в рази.

Створюй собі якорі, навіть якщо це просто підрахунок вдихів або роздуми про рідних – це рятує від відчаю і допомагає зберегти свідомість. І найголовніше – не роби головної помилки: ніколи не думай, що тебе не шукають.

Ти можеш думати: «Навіщо чекати?» Але рятувальники, незважаючи на всі труднощі, не припиняють пошуків. Вони розгрібають завали руками, сплять по 30 хвилин, шукають за запахом, за теплом, за будь-якою найменшою ознакою життя. Вони йдуть до вас, навіть якщо ви знаходитесь дуже глибоко під уламками. Якщо ти здасися, ти помреш ще до того, як ми зможемо простягнути тобі руку допомоги.

Впевнені, що в екстремальну хвилину ви діятимете правильно? Збережіть цю інформацію. Бо ніхто не знає, коли тиша стане пасткою, але ці знання дають можливість дізнатись, як її пережити та вижити під завалами.