#не_забудемо_не_пробачимо

Сьогодні, 6 березня 2025 року, минає три роки з трагічного дня, коли Овруч, наше рідне місто, здригнувся від жахливих бомбардувань та вибухів. Три роки болю, втрат та непохитної віри у перемогу. Три роки пам’яті про сім’ю Можаровських та тисячі інших невинних жертв, які стали янголами, захищаючи нашу землю.

Ми пам’ятаємо цей день, як початок нового випробування. Три роки тому ми не знали, яким буде українське «завтра». Єдине, що ми мали, – це безмежна любов до рідної землі, віру в одне одного та відвагу наших військових. Саме це єднало нас у боротьбі. Ненависть до ворога, який посмів посягнути на наше дитинство, змусивши ховатися в підвалах та бомбосховищах, надала нам неймовірної сили. Світом захоплюються нашою стійкістю, мужністю і непохитністю духу. Ми вистояли, продовжуємо боротися та неодмінно переможемо!

За ці три роки ми пережили багато болю, але не втратили надію. Ми бачили, як руйнуються будинки, як гинуть люди. Але ми також бачили, як народжується нова Україна, сильна та незламна. Ми бачили, як весь світ підтримує нас у цій боротьбі за свободу.

Наш народ, наш Овруч, не зламався. Ми згуртувалися, підтримуючи одне одного, допомагаючи тим, хто цього потребує. Волонтери, медики, військові – кожен на своєму місці робить свій внесок у перемогу.

Нехай пам’ять про всіх невинно убієнних українців згуртує нас, живих, дасть нам сили та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на рідній землі. Ми повинні зробити все, щоб їхня жертва не була марною. Ми повинні побудувати краще майбутнє для наших дітей та онуків.

Сьогодні ми згадуємо про тих, хто віддав своє життя за Україну. Ми дякуємо їм за їхню мужність і героїзм. Ми ніколи не забудемо їхні імена. Ми ніколи не пробачимо ворогу ці злочини. Вічна пам’ять героям! Слава Україні!

Ніколи не забудемо і нікому не пробачимо!🙏🙏🙏

#не_забудемо_не_пробачимо

Сьогодні, 6 березня 2025 року о 2:25 хвилин минуло 3 роки із того часу, як наш затишний, мальовничий, древній і вічно молодий Овруч, здригнувся від бомбардувань та вибухів… 3 роки, як у наше життя нахабно увірвався ворог… Три роки пам’яті про сім’ю Можаровських, яка стала янголами…

Три роки тому ми не знали яким буде українське «завтра». Єдине, що ми мали, – любов до рідної землі, віру одне в одного та своє військо. А ще – ненависть до того, хто вирішив, що дитинство наших дітей має пройти в підвалах та бомбосховищах. Це дало нам неймовірну силу, якою вже три роки захоплюється увесь світ. Ми вистояли, боремося та перемагаємо!

Тож, хай пам’ять про невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

Ніколи не забудемо і нікому не пробачимо!🙏🙏🙏