Нове дослідження вчених з Інституту еволюційної антропології Макса Планка пропонує нову перспективу щодо еволюції прямоходіння у наших предків. Тривалий час вважалося, що вихід з густих лісів на відкриті савани спонукав ранніх людей до двоногого пересування для пошуку їжі. Однак, останні наукові дані, опубліковані Science Alert, кидають виклик цій теорії, припускаючи, що прямоходіння могло розвиватися ще в умовах життя на деревах.

Несподівані уроки від шимпанзе

Дослідження, зосереджене на шимпанзе в посушливих лісах Танзанії, виявило, що ці примати проводили значний час на деревах, подібно до своїх родичів з тропічних лісів. Важливо, що шимпанзе демонстрували здатність до пересування на двох ногах по гілках, використовуючи сусідні для підтримки рівноваги. Це спостереження наштовхнуло вчених на думку, що предки людини могли практикувати двоногу ходу ще до того, як покинули дерева, використовуючи її для полегшення збору їжі.

«Протягом десятиліть вважалося, що прямоходіння виникло тому, що ми спустилися з дерев і мали ходити по відкритій савані», — зазначає антрополог Ріанна Драммонд-Кларк.

Це відкриття ставить під сумнів традиційні уявлення про еволюцію людини, вказуючи на те, що прямоходіння могло бути не вимушеною адаптацією до наземного життя, а скоріше природним розвитком навичок, здобутих на деревах.

Прямоходіння як еволюційний тренажер

Зміна кліматичних умов, що призвела до перетворення лісів на савани, дійсно змусила наших предків долати більші відстані в пошуках їжі. Проте, завдяки досвіду двоногого пересування на деревах, вони вже мали базові навички, які можна було вдосконалювати. Можна припустити, що гілки слугували своєрідними «тренажерами», що допомагали розвивати здатність до прямоходіння.

«Ми припускаємо, що наша двонога хода продовжувала розвиватися на деревах навіть після переходу до життя у відкритому середовищі», — пояснює Драммонд-Кларк. Ця гіпотеза пояснює, як наші предки могли ефективніше адаптуватися до нових умов, знаходити різноманітні джерела харчування та поступово розширювати свій ареал.

Таким чином, здатність людини до прямоходіння може бути результатом не лише адаптації до життя на землі, але й процесу «тренування» на деревах, що підготувало нас до майбутніх викликів.

Нагадаємо, попередні дослідження розкрили дивовижні факти про ранні етапи еволюції людства. Наприклад, аналіз скелета п’ятирічної дитини віком 140 000 років показав, що її батьками були представники різних видів людини, що свідчить про ранні випадки міжвидового схрещування, значно раніше, ніж вважалося раніше.