Дослідження аномалій емалі на зубах стародавніх гомінідів, які жили понад два мільйони років тому, може кардинально змінити наше розуміння еволюції людини. Ці унікальні знахідки, що демонструють аномалії емалі, відкривають нові перспективи у вивченні еволюційних процесів.

Нове дослідження, опубліковане в Journal of Human Evolution, детально описує ці незвичайні аномалії емалі на зубах викопних гомінідів – невеликі, округлі та неглибокі заглиблення, які раніше помилково ідентифікували як ознаки захворювань або наслідки недоїдання. Проте, наразі існують значні підстави вважати їх еволюційною особливістю, що може переписати історію нашої еволюції. Важливість виявлення аномалій емалі важко переоцінити, адже це може допомогти нам краще зрозуміти еволюційний шлях людства.

Що саме знайшли?

Вперше ці незвичайні аномалії емалі були зафіксовані на зубах Paranthropus robustus, викопного виду, знайденого в Південній Африці. Згодом, аналогічні сліди було виявлено на зубах інших представників роду Paranthropus у Східній Африці, а також на деяких зубах Australopithecus – можливих предків як Homo sapiens, так і Paranthropus. Ці відкриття про аномалії емалі є надзвичайно важливими для розуміння еволюційних зв’язків між цими видами.

Ці ямки, як прояви аномалії емалі:

• характеризуються однорідністю форми та розміру;

• концентруються у специфічних зонах зуба;

• не супроводжуються іншими відхиленнями.

До цього часу, такі сліди інтерпретувалися як результат дитячого стресу або недостатнього харчування. Проте, систематичність їх виникнення на зубах різних видів та у різних географічних регіонах (зокрема, у долині річки Омо в Ефіопії та на півдні Африки) наводить на думку про їх генетичну детермінованість. Вивчення цих аномалій емалі відкриває нові горизонти у палеонтології.

Не дефект, а можливо — функція

Такі заглиблення могли виникнути як побічний ефект еволюційних змін у процесі формування емалі або мати невідому функціональну роль. Їх порівнюють із сучасним рідкісним захворюванням – недосконалим амелогенезом, що вражає емаль приблизно у 0,1% сучасного населення. Однак, у Paranthropus, аномалії емалі виявлені у понад 50% досліджених зразків, що спростовує їх патологічний характер. Дослідження аномалій емалі може дати відповіді на багато питань про еволюцію людини.

Вчені висловлюють думку, що ці аномалії емалі не є випадковістю чи пошкодженням, а скоріше, додатковою ознакою, яку слід враховувати при реконструкції родинного дерева людини. Вони пропонують класифікувати їх як морфологічну характеристику, можливо, ключову для розуміння ранніх етапів еволюції гомінідів. Значення цих аномалій емалі у вивченні еволюції гомінідів важко переоцінити.

Новий еволюційний маркер

Результати дослідження, опублікованого в Journal of Human Evolution, свідчать про те, що так звану “рівномірну ямчастість” можна розглядати як морфологічну ознаку, що пов’язана з певними лініями розвитку гомінідів. Вивчення цих аномалій емалі допомагає краще зрозуміти родовід людини.

Якщо це дійсно вроджена ознака, її можна застосовувати для визначення спорідненості між викопними видами. Вже зараз вона слугує додатковим доказом того, що всі види Paranthropus походять від одного спільного предка, формуючи монофілетичну групу, на відміну від деяких таксонів Australopithecus, у яких подібна структура не була виявлена. Дослідження аномалій емалі продовжується, і нові відкриття не за горами.

Наприклад:

• У понад 500 зразках південноафриканського Australopithecus africanus ці ямки не були виявлені.

• Однак, вони присутні у ранніх зразках Australopithecus з долини Омо в Ефіопії, що дозволяє точніше визначити, де саме Paranthropus міг відокремитися від загального еволюційного дерева.

Імовірні відкриття — навіть серед “хобітів”

Одне з найцікавіших питань стосується Homo floresiensis – так званих “хобітів” з Індонезії. На деяких фото їхніх зубів також помітні подібні аномалії емалі, що може вказувати на несподівану еволюційну спорідненість з ранніми видами Australopithecus. Можливість виявлення аномалій емалі у