НОВЕ ПОКОЛІННЯ ОСВІТИ: УРОКИ ВІД ТИХ, ХТО ТІЛЬКИ ПОЧИНАЄ

Вчителювання – це покликання, професія для душі та вибір серця. Ці високі фрази часто асоціюються з нелегкою освітянською роботою. Однак, окрім задоволення, ця справа має приносити й гідний прибуток. На жаль, одна з найпрестижніших професій нині переживає складні часи. Навчальний процес в умовах війни, перехід до онлайн-формату, низька оплата праці – це лише частина викликів, з якими щодня стикаються сучасні педагоги. З кожним роком професію вчителя обирає все менше молодих спеціалістів. Школи часто покладаються на вчителів пенсійного віку, оскільки бракує кваліфікованих кадрів.

📌 Наприклад, у Чортківській громаді працює 361 педагогічний працівник. З них 75 осіб – пенсійного віку. Лише 19 освітян мають стаж роботи менше трьох років та вік до 25 років. Це тривожна статистика, яка підкреслює потребу в оновленні педагогічного складу.

Ми розпочинаємо цикл інтерв’ю з тими, хто нещодавно долучився до освітянської родини та має стаж роботи до трьох років. 📝 Ми будемо знайомити вас із новим поколінням освіти, яке свідомо обрало шлях навчання інших та щодня дарує своє серце наймолодшим мешканцям Чорткова. Цей вибір вимагає неабиякої відданості та професіоналізму.

Розпочнемо з вчительки англійської мови, яка навчає дітей початкової школи у Чортківському ліцеї №7. Цей заклад є домівкою для багатьох успішних дітей.

📝 Вікторія Романівна Павліна другий рік працює вчителем. Свій кар’єрний шлях вона розпочала ще під час навчання у Чортківському педагогічному коледжі, працюючи в дитячому садку.

📎 Пані Вікторіє, розкажіть, будь ласка, чому Ви вирішили обрати цю професію і де навчалися?

Моя мама вже багато років працює вчителем англійської мови, тож питання вибору майбутньої професії для мене вирішилося доволі природно. Це не було її наполягання, але я не мала заперечень продовжити цю справу. Тому вступила до Чортківського гуманітарно-педагогічного фахового коледжу імені Олександра Барвінського на спеціальність «Англійська мова та початкова освіта». Після другого курсу розпочала заочне навчання у Рівненському державному гуманітарному університеті за спеціальністю «Перекладач».

📎 Навчатися чи вчити – що для Вас складніше?

Наразі я продовжую навчатися на заочній формі в університеті та відвідую курси з англійської мови для підвищення кваліфікації. Можу з упевненістю сказати, що вчити інших – значно складніше. Бути вчителем – це не лише провести урок, а й ретельна підготовка до нього, постійне самовдосконалення та вивчення освітніх інновацій. Вчителювання не закінчується зі шкільним дзвоником; воно лише починається, адже вимагає глибокої підготовки: збору актуальної інформації, розробки дидактичних матеріалів та вибору ефективних методів роботи.

📎 Як Вам вдається зацікавлювати дітей на уроці? Чи маєте універсальний метод, чи покладаєтеся на індивідуальний підхід?

Універсального підходу до всіх дітей не існує, адже кожна дитина – це особистість, яка потребує індивідуального ключа. Сучасні діти дуже розвинені, і щоб їх навчити, потрібно йти в ногу з часом. Я намагаюся стежити за актуальними трендами та інтегрувати цікаві елементи у свої уроки. Пісні, ігри, вірші – все це активно використовується на моїх заняттях, роблячи процес навчання захопливим.

📎 Сучасна школа активно використовує ігри на уроках. На Вашу думку, чи можуть ігри замінити стандартні методи навчання і стати більш ефективними для здобуття знань?

Однозначно ні! Ігри мають бути частиною уроків, особливо в початкових класах, але стандартні форми навчання не втрачають своєї актуальності і не потребують заміни. Ефективне навчання вимагає дисципліни та чіткої структури уроку, що забезпечується традиційними методами.

📎 Що Вам найбільше подобається у роботі педагога?

Щирі очі моїх учнів – це та рушійна сила, яка щодня надихає мене працювати і не зупинятися попри всі труднощі. Звісно, це також і можливість постійного самовдосконалення. Адже не тільки я вчу дітей, але й вони мене вчать, допомагаючи відточувати педагогічну майстерність.