Мумія татуйованої жінки, віком близько 50 років, є представницею стародавньої пазирикської кочової культури, яка існувала у великих степах між Китаєм і Європою. Пазирикські “крижані мумії” були виявлені в крижаних гробницях у горах Алтаю в Сибіру в XIX столітті, але розгледіти татуювання на них було вкрай важко. Річ у тім, що татуювання не було видно неозброєним оком, тому вчені просканували їх і побачили “складні, чіткі й однорідні” малюнки.

“Ці відкриття допомогли зрозуміти, наскільки розвиненими були ці люди”, – прокоментував провідний автор дослідження доктор Джино Каспарі з Інституту геоантропології імені Макса Планка та Бернського університету. Науковці розповіли, що на правому передпліччі в пазирикської жінки було зображення леопардів, які оточили оленя. На лівому – міфічна істота грифон із тілом лева і головою та крилами орла, схоже, б’ється з оленем.

“Скручені задні частини тіл і дуже інтенсивні сцени битв диких тварин типові для цієї культури”, – зазначив Каспарі. Крім того, у жінки на великому пальці також виявили зображення півня, що, за словами Каспарі, показує “цікаву манеру і певну унікальність”.

Команда археологів працювала з дослідником Даніелем Рідеєм, який відтворює стародавні татуювання на своєму тілі за допомогою історичних методів. Його висновки, зроблені за результатами сканування, дали змогу вченим дійти висновку, що якість роботи на двох руках відрізняється: це дає змогу припустити, що або татуювання були зроблені різними людьми, або татуювальник помилився.

“Ймовірно, на нижню частину правої руки пішло чотири з половиною години, а на верхню – ще п’ять. Це свідчить про тверду прихильність людини. Уявіть собі, що ви сидите на землі в степу, де весь час дме вітер. Це мало бути зроблено людиною, яка має уявлення про здоров’я та безпеку, знає про ризики, які виникають під час проколу шкіри”, – пояснив учений. Аналізуючи сліди на шкірі жінки, вчені вирішили, що давні татуювання, ймовірно, були нанесені за допомогою трафарету, а потім вже татуйовані.

Археологи вважають, що для цього використовували голчастий інструмент з безліччю дрібних гострих кінців, імовірно, з рогу або кістки тварини, а також голку з одним гострим кінцем. Пігмент, найімовірніше, був виготовлений зі згорілого рослинного матеріалу або сажі. “У ті часи це вже була професійна практика, люди витрачали багато часу і зусиль на створення цих зображень, вони були надзвичайно складними”, сказав Каспрі.

Раніше вченим вдалося реанімувати черв’яків віком 46 тис. років. Раніше вони вважали, що черв’яки могли існувати в замороженому вигляді до 40 років, але реанімовані черв’яки жили ще в епоху мамонтів.