55-річний новодністровець Валерій Іванович Борець став на захист Батьківщини в січні 2023. У квітні цього року рідні втратили з ним зв’язок. Їм довелось пережити довгі тижні і місяці болючої невідомості та відчайдушної надії, яка з кожним днем гасла. Лише нещодавно було встановлено, що Валерій Борець загинув на Донеччині. Загинув як Герой, Захисник України. 7 жовтня він востаннє повернувся до рідного міста, де з полеглим земляком попрощалася всі громада.

Від її імені міський голова Наталя Цимбалюк висловила щирі співчуття родичам Героя – мамі, сестрі, шваґрові, племінникам, а також друзям і побратимам. Наталя Олександрівна сказала: «Валерій Іванович був гарною, доброю людиною і прекрасним сином. Так про нього каже його мама, горе якої ми намагаємось розділити між нами. Бо він загинув, захищаючи кожного з нас і наше спільне майбутнє. Він воював і віддав життя за те, щоб наші діти і наступні покоління не жили у рабстві. Щоб наша Україна залишалася незалежною, суверенною державою, яку маємо берегти і цінувати. Також ми маємо гуртуватися навколо всього українського і всіма силами допомагати нашим хлопцям і дівчатам виборювати перемогу. Ми дякуємо нашим захисникам за кожен наш світанок і кожен тихий вечір!».

Міський голова також подякувала священникам Православної Церкви України, які розділили з громадою біль утрати і спільною, потужною молитвою відправили чин поховання загиблого героя: протоієрею Дмитру Шорі – благочинному Дністровського благочиння; протоієрею Тарасу Раковецькому ‑ настоятелю Храму Покрови Пресвятої Богородиці (м.Новодністровськ); митрофорному протоієрею Віктору Івахнюку ‑ настоятелю Храму святих апостолів Петра і Павла (м.Сокиряни); протоієрею Михайлу Левицькому – благочинному Кельменецькому, настоятелю Свято-Вознесенського Храму (с.Бабин), протоієрею Ярославу Чорному ‑ настоятелю Храму Святого Великомученика Димитрія Солунського (с.Росошани).

Прощальне слово від священників мовив військовий капелан, митрофорний протоієрей Віктор Івахнюк: «Невблаганна смерть забрала ще одне життя, вирвала частинку душі в усієї новодністровської громади. Адже втрата захисника – то біль не лише його родини, а й усіх нас.

Від нас відходять найкращі сини і дочки України, кладуть своє життя і здоров’я за наше майбутнє, за правду і справедливість, щоби ми всі разом і кожен зокрема відчував себе вільними. Адже бути вільним – це є найбільша розкіш, яку може мати людина.

Воїн Валерій, як і кожен українець, котрий поклав своє життя і котрий тримає фронт, робить це з великої любові до ближніх. Вони жертвують собою, виборюючи нам хвилини, дні і тижні миру та спокою. Цей час ми повинні використовувати для того, щоб робити їхній тил міцним, надійним. Щоб вони знали, за що воюють і боряться, за що втрачають свої життя і здоров’я».

Воїна Валерія Борця поховали на новодністровському кладовищі.

Вічна і нетлінна пам’ять Герою!

Фото: КП “На своїй хвилі”

« повернутися