Розміри нормативу працевлаштування для осіб з інвалідністю та особливості його розрахунку

Забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю є важливим аспектом соціальної політики. Закон України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю» (далі – Закон № 875) визначає порядок виконання нормативу щодо працевлаштування таких громадян. З 1 січня 2026 року Закон № 875 діє у новій редакції, яка встановлює нові правила.

Згідно зі статтею 18-2 Закону № 875, норматив працевлаштування осіб з інвалідністю встановлено наступним чином:

• для роботодавців із середньообліковою кількістю штатних працівників від 8 до 25 осіб – одне робоче місце для особи з інвалідністю;
• для роботодавців із середньообліковою кількістю штатних працівників більше 25 осіб – 4% середньооблікової чисельності штатних працівників за квартал;
• для закладів охорони здоров’я, реабілітаційних центрів, організацій, що займаються навчанням чи доглядом за особами з інвалідністю – 2% середньооблікової чисельності штатних працівників за квартал.

Важливо зазначити, що якщо роботодавець має менше 8 штатних працівників, норматив виконувати не потрібно. Розрахунок нормативу здійснюється роботодавцями самостійно, з обов’язковим округленням до цілого значення за математичними правилами.

          Починаючи з 1 січня 2026 року, норматив необхідно виконувати щоквартально, а не раз на рік. Це суттєва зміна. Розрахунок нормативу, як і раніше, базується на показнику середньооблікової кількості штатних працівників. Цей показник визначається згідно з «Інструкцією зі статистики кількості працівників» (наказ Держкомстату України від 28.09.2005 № 286). Головне правило – враховуються лише працівники за основним місцем роботи; зовнішні сумісники не включаються. Відповідно, вони не враховуються і при розрахунку нормативу. Якщо працівник з інвалідністю працює за основним місцем роботи та ще як внутрішній сумісник, він рахується як одна особа при розрахунку середньооблікової чисельності.

           Крім того, згідно зі статтею 18-2 Закону № 875, при розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, до середньооблікової кількості штатних працівників не включаються особи, зайняті на роботах з важкими, шкідливими чи небезпечними умовами праці, якщо ці роботи визначені відповідним переліком Кабінету Міністрів України.

Новий критерій для працівників з неповним робочим часом

Якщо працівник з інвалідністю працює неповний робочий час, він зараховується до середньооблікової кількості штатних працівників як ціла одиниця, за умови, що це його основне місце роботи. Однак, з 1 січня 2026 року, згідно з новими вимогами Закону № 875, додається важлива умова: нарахована заробітна плата такого працівника повинна перевищувати розмір мінімальної заробітної плати за повністю відпрацьований календарний місяць. Це правило стосується як працівників з нормальною, так і зі скороченою тривалістю робочого часу.

Якщо працівнику встановлено неповний робочий час, його фактична заробітна плата, з урахуванням зайнятості, також має бути вищою за мінімальну. У випадку невиконання цієї зарплатної вимоги, роботодавець не може враховувати такого працівника з інвалідністю до нормативу.

Підтвердження статусу осіб з інвалідністю

З 1 січня 2025 року відбулися зміни у підтвердженні групи інвалідності. Замість медико-соціальних експертних комісій (МСЕК) тепер працюють експертні команди, які використовують цифрову оцінку функціональності. Документом, що підтверджує інвалідність, є витяг із рішення експертної команди. Проте, довідки, видані МСЕК до 01.01.2025, залишаються чинними до кінця терміну їх дії. Для осіб з безстроковою інвалідністю, видані до 01.01.2025 документи МСЕК є дійсними.

Також для виконання нормативу може бути надана копія пенсійного посвідчення або посвідчення одержувача державної соціальної допомоги.

Інформацію надав:

Головний державний інспектор відділу з питань праці

Управління інспекційної діяльності у Чернігівській області

Центрального мірегіонального управління Державної служби з питань праці

Микола ПРОКОПЕНКО 

« повернутися