Олександр Олександрович Ночовний: історія життя та подвигу

Олександр Олександрович Ночовний, уродженець міста Шостка, народився 10 листопада 1980 року. Його дитинство було позначене ранньою втратою батьків, і він разом зі старшою сестрою Оленою виховувався бабусею. Навчався у загальноосвітній школі № 9, а згодом – у Шосткинській школі-інтернаті. З юних літ Олександр захоплювався футболом. Професійну освіту здобув у місцевому профтехучилищі (нині ВПУ-19), опанувавши спеціальність «Лицювальник-плиточник».

Протягом тривалого часу Олександр працював у будівельній галузі, об’їжджаючи різні куточки України. За спогадами рідних, він був надзвичайно відкритою, щирою та співчутливою людиною, цінував дружбу та відзначався надійністю і відповідальністю. «Саша завжди був готовий поділитися останнім, допомогти та підтримати», – згадує його сестра Олена зі сльозами на очах. Він підходив до кожної справи вдумливо й старанно, утвердившись як досвідчений професіонал у будівельній сфері.

У 2015 році Олександр Олександрович брав безпосередню участь у захисті України в зоні АТО. Там він зарекомендував себе з найкращого боку, заслуживши повагу керівництва та побратимів. Саме тоді він обрав бойовий позивний «Сахно», похідний від імені «Сашко».

З початком повномасштабного вторгнення російських військ Олександр Олександрович перебував у Шостці. У квітні 2024 року його мобілізували до лав Збройних Сил України. Після проходження необхідних навчань він воював на найгарячіших ділянках фронту, від Донецького до Харківського напрямку, виконуючи обов’язки стрільця мотопіхотного взводу. Під час запеклих боїв за Вовчанськ, що знаходиться за 5 км від кордону з росією, захисник зазнав контузії та важких травм. Після реабілітації у військовому госпіталі він знову повернувся до виконання свого військового обов’язку, ставши на захист Батьківщини.

Напередодні трагічних подій Олександр намагався зателефонувати сестрі, але через поганий зв’язок не зміг попрощатися. 2 червня 2024 року солдат Ночовний Олександр Олександрович загинув у бою під час штурмових дій противника на Запорізькому напрямку. Понад місяць він вважався зниклим безвісти, і рідні з друзями до останнього сподівалися на диво. На жаль, герой повернувся до рідної Шосткинщини «на щиті», залишившись вірним Україні до останнього подиху. Його життя – приклад самовідданості та мужності. Низький уклін Герою! Вічна пам’ять та вічна шана.

#Сумщина #Україна #Шостка #Shostka #Ukraine #Sumschina #UA