Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Тепер вона на всіх одна…

🕯Війна продовжує забирати кращих синів і дочок України, які захищають нас від російських фашистів та їх найманців. Сьогодні ми проводжаємо в останню путь свого земляка, військовослужбовця Збройних сил України Гуру Юрія Володимировича.

🌿Народився Юрій 05 серпня 1983 року в с-щі Сад, тут він виростав, пішов у перший клас. Після закінчення початкової школи, як і всі діти селища, продовжив навчання у школі № 87 м. Дніпра. Після 9-го класу почав працювати і допомагав матері утримувати сім’ю. Середню освіту здобув у вечірній школі. У професійно-технічному училищі опанував життєво важливу спеціальність столяра. Так би і продовжувалося життя Юрія разом із мамою і бабусею, якби не гіркий 2014-й.

💙💛Наш земляк став учасником антитерористичної операції на Сході країни, відчувши на собі присмак воєнних дій. Коли повернувся додому, у 2015 році померла бабуся. У серпні 2020-го після тяжкої хвороби не стало матері. Особисте життя якось не складалося, але завжди виручали друзі: допомагали, витягали з халепи, кликали на роботу. Уже в березні 2022 року Юрій Володимирович був призваний до лав Збройних сил України. Більше двох років стрілець першого штурмового спеціалізованого відділення військової частини А4862, молодший сержант боронив Батьківщину.

🔥11 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Желанне Покровського району, що на Донеччині, зник безвісти. Тільки зараз вдалося ідентифікувати тіло загиблого. Ціною власного життя Юрій здійснив подвиг, захищаючи незалежність України.

На віки вічні його ім’я буде вписане в історію нашої громади як воїна-захисника. Спи спокійно, Солдате. Світла пам’ять про тебе і вдячність за твій подвиг назавжди залишаться в наших серцях.
🇺🇦 ГЕРОЇ не вмирають!🇺🇦