Епізоотична ситуація щодо ящуру в Європі на початку цього року значно ускладнилася. Випадки ящуру були зареєстровані в Німеччині, Угорщині та Словаччині, що є сусідніми країнами України.

Держпродспоживслужба вживає термінових заходів на всіх рівнях, щоб запобігти занесенню захворювання ящуру на територію України. Зокрема, впроваджено заборону на ввезення живих тварин, сприйнятливих до вірусу ящуру, продукції від них та репродуктивного матеріалу.

Останній випадок ящуру в Україні було зафіксовано у 1988 році. З 1992 року Україна має офіційний статус Всесвітньої організації охорони здоров’я тварин як країни, вільної від вакцинації проти ящуру.

Ящур – це висококонтагіозне вірусне захворювання, яке вражає худобу і завдає значних економічних збитків. До вірусу ящуру сприйнятливі велика рогата худоба, свині, вівці, кози, верблюди, буйволи, яки, олені, косулі, джейрани, сайгаки, тури, лосі, кабани, антилопи, слони, ведмеді, зебри та інші парнокопитні. На ящур можуть хворіти й люди, заражаючись при споживанні незнезараженого молока від хворих тварин.

Хвороба ящур проявляється лихоманкою, везикулярним враженням ротової порожнини, вінчика, у корів – вим’я, а в молодих тварин – враженням міокарда та скелетних м’язів.

Наразі – кожен повинен посилити увагу до профілактики ящуру.

Особливо важливо це у весняний період, оскільки низька температура та підвищена вологість є сприятливими умовами для збереження та поширення вірусу ящуру в навколишньому середовищі.

Передача та поширення вірусу ящуру

Вірус ящуру міститься у всіх виділеннях і секретах інфікованих тварин. Інфіковані тварини видихають велику кількість аерозольного вірусу, який може інфікувати інших тварин. Вірус може бути присутнім у молоці та спермі за 4 дні до появи клінічних ознак хвороби ящуру.

Тяжкість спалаху ящуру залежить від легкості поширення вірусу наступними шляхами:

• інфіковані тварини;
• заражені загони/будівлі або заражені транспортні засоби для перевезення тварин;
• заражені матеріали, такі як сіно, корм, вода, молоко або біологічні рідини;
• забруднений одяг, взуття або обладнання;
• інфіковане вірусом м’ясо або інші продукти тваринного походження;
• інфіковані аерозолі (поширення вірусу через повітряні потоки).

Переносниками ящуру можуть бути й несприйнятливі до хвороби тварини – собаки, коти, коні, а інколи кури, качки, гуси, синантропна птиця тощо.

Тварини, які одужали від інфекції, можуть бути носіями вірусу і спричиняти нові спалахи хвороби ящуру.

Усі суб’єкти господарювання, діяльність яких пов’язана з утриманням і обігом тварин, повинні забезпечувати дотримання:

1) охоронно-обмежувальних заходів при перевезеннях (переміщеннях) тварин, продукції тваринного та рослинного походження, а також контролю за формуванням ферм, стад, отар тощо;

2) обов’язкового профілактичного карантинування тварин, які надходять у господарство;

3) контролю за станом здоров’я тварин на всіх етапах їх утримання, у тому числі при карантинуванні тварин, які надходять у господарство;

4) регулярного очищення й дезінфекції приміщень, інвентарю, територій;

5) забезпечення обслуговуючого персоналу спецодягом, взуттям і предметами особистої гігієни;

6) обмеження доступу на тваринницькі ферми сторонніх осіб, обов’язкової наявності санпропускників, дезбар’єрів, огородження.

Наслідки захворювання на ящур:

• економічні збитки в галузі тваринництва на внутрішньому ринку України;
• зменшення експортних можливостей для такої продукції: молоко та молочні продукти, м’ясо сприйнятливих тварин.