Журналіст Дмитро Хилюк, кореспондент УНІАН, 24 серпня повернувся з російського полону та вже дав своє перше інтерв’ю після звільнення. Він наголосив, що першочерговим завданням для нього є звільнення всіх українців, які досі перебувають у полоні, особливо тих, хто був викрадений ще у 2022 році. Особисті емоції переповнюють Хилюка, він щасливий, що нарешті повернувся додому, і вважає цей день не лише Днем Незалежності, а й своїм «другим днем народження».

Емоційне повернення

«Емоції переповнюють. Я дуже щасливий, що повернувся. Тепер для мене цей день не тільки День Незалежності, а й другий день народження», – поділився своїми відчуттями Хилюк невдовзі після прибуття. Він повідомив, що вже зміг поговорити з батьками. За його словами, за весь час перебування в полоні окупанти передали йому від родини лише один лист, який він отримав із значною затримкою.

Процес обміну

За словами журналіста, натяки на можливий обмін з’явилися ще за кілька днів до події, однак він зберігав обережність, оскільки попередні випадки свідчили про те, що людей могли як забирати, так і повертати назад. «Були сумніви до останнього моменту, коли російський літак приземлився тільки в Білорусі, і коли нам сказали зняти з очей пов’язки і розмотати руки від скотча, тоді я зрозумів – пекло закінчилося», – розповів Хилюк. Він також згадав, що дізнався про обмін від своїх співкамерників. Спочатку його перевели до іншої камери, а потім повернули назад, повідомивши, що обміну не буде. Крім того, Хилюк зазначив, що їх, як і інших полонених українців, змусили підписати документ про відсутність претензій до Росії. «Про те, що нібито на нас не чинили ні морального, ні фізичного впливу. Тобто, повну нісенітницю, яку в полоні ми, звичайно, всі підписали», – додав він.

Інформаційна ізоляція

«З листами там, до речі, катастрофа. Ніхто їх майже не отримує. Повний інформаційний вакуум. Люди в полоні мають сили, кажуть, ми будемо триматися. Але велика біда в тому, що ніхто не знає, що з їхніми рідними», – наголосив Хилюк. Він зізнався, що в російському полоні існувала тотальна відсутність будь-якої інформації, і він навіть не знав про звільнення Херсона Україною. «Ми не знали навіть, котра година. Уперше за 3,5 роки я побачив годинник в автобусі в Білорусі. Календар ми теж вели самі, запам’ятовуючи, яке сьогодні число і яке буде завтра», – розповів журналіст. За його словами, за весь час у полоні він майже нічого не бачив: «Ми бачили тільки зафарбовані вікна камери, шматочок неба через відкрите вікно для провітрювання, асфальт, тому що ходили ми зігнутими. Не бачили трави, не бачили птахів, єдині птахи були – ворони на спостережній вежі за всі ці роки». Іноді вдавалося дізнатися від охоронців лише про дати свят, як-от Великдень, але це було рідкістю. «Людяних облич я бачив тільки одного за всі ці роки з персоналу, скажімо так», – додав Хилюк.

Перші кроки після звільнення

Після повернення додому, першочерговим бажанням журналіста є обійняти та поцілувати своїх батьків. Після цього він планує повернутися до роботи.

Деталі повернення

Нагадаємо, що 24 серпня Україна здійснила великий обмін полоненими та цивільними заручниками, в результаті якого додому повернувся кореспондент УНІАН Дмитро Хилюк. Загалом, Дмитра Хилюка утримували в російських в’язницях 3 роки, 5 місяців і 21 день, а його близькі отримували мінімум інформації про його стан. Журналіст та його батько були викрадені російськими окупантами на початку березня 2022 року на Київщині. Згодом, під час відступу з Київщини, росіяни забрали Хилюка з собою як заручника, тоді як його батька відпустили.