Обов’ язково з часом стане краще,
і усі рани заростуть зеленим мохом.
Буває що і навіть сильні плачуть,
і сльози у них котяться горохом.

У плечі дує знов холодний вітер,
за груди ловить міцно сильна туга.
А треба це усе перетерпіти,
бо після чорної приходить біла смуга.

Автор – Андрій Малярик
#вірші