🕯️ Одеська обласна військова адміністрація разом із Платформою Пам’яті Меморіал продовжують вшановувати пам’ять загиблих Захисників з Одещини. Цей матеріал присвячено сержанту Максиму Обивзенку, відомому як «Прогиб», який героїчно загинув 8 березня 2022 року в Маріуполі, захищаючи Україну.

Максим Обивзенко, позивний «Прогиб», віддав своє життя під час виконання бойового завдання. Його втрата стала великою трагедією для його родини та всієї громади. Вдома на Захисника чекала його мати, батько Максима помер у 2020 році. Назавжди йому залишилось 28 років.

Максим народився в місті Татарбунари. З дитинства він виявляв активність, навчався в місцевій школі №1, де серйозно захоплювався вільною боротьбою. Його тренер відзначав особливий фізичний стиль Максима, за який він отримав прізвисько «Прогиб». Після школи він вступив до Одеського морського університету, де здобув фах інженера-механіка суднобудування. Протягом навчання він добре вивчав історію України, навіть брав участь у подіях на Майдані у Львові.

Студентські роки Максима були сповнені активності та відповідальності. Він легко складав іспити та завжди прагнув до самостійності. Працюючи в кафе, він не тільки забезпечував себе, а й допомагав своїм друзям. Його мати, Світлана Обивзенко, згадує, як Максим щедро ділився зароблені гроші, дякуючи їй за підтримку.

У 2015 році Максим вирішив приєднатися до Національної гвардії України. З самого початку повномасштабного вторгнення він відважно захищав Маріуполь у складі бригади спеціального призначення «Азов» НГУ, де був снайпером. Його відданість Батьківщині була безмежною.

Максим був справжнім патріотом, згадує Світлана Обивзенко. Він активно волонтерив з 2014 року, купуючи необхідні речі для воїнів та відправляючи їх на передову. Хоча йому не дозволили брати участь в боях в аеропорту Донецька, його бажання допомогти було нестримним. Після знайомства з бійцями «Азову» Максим прийняв присягу 14 січня 2015 року в Києві, після чого вирушив до Маріуполя. Служив у піхоті, згодом став снайпером взводу снайперів. На момент початку повномасштабної війни він був у десантно-штурмовій бригаді.

Він планував одружитися зі своєю коханою Каріною та будувати майбутнє в Києві, але війна забрала всі його мрії. Максим встиг допомогти Каріні та її батькам евакуюватися з Маріуполя.

Світлана Обивзенко згадує трагічний день 24 лютого, коли російське вторгнення розпочалося. Максим зателефонував їй рано вранці, турбуючись про безпеку своєї родини, хоча сам знаходився в небезпеці. Останній раз він вийшов на зв’язок 5 березня, підбадьоривши матір словами: «Ми сильні, ми витримаємо!». На жаль, зв’язок з ним зник. Смерть Максима підтвердив його побратим. Тіло героя досі не передали родині.

За проявлену мужність Максим Обивзенко був нагороджений медалями «За оборону України», «Широкино 2015», відзнакою «За звільнення Широкиного», а також орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

🙏🏽 Допоможіть вшанувати пам’ять Захисників та Захисниць з Одещини — розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму:

🔗 https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSco28qj1FcW0JlQ5TLfZIqmGOhHkWg-nwAaZqxAkwizNoKgVQ/viewform

👉🏼 Підтримайте Меморіал, аби платформа могла продовжувати вшановувати пам’ять полеглих — https://www.victims.memorial/