Минуло одинадцять років від дня, коли Україна втратила одного зі своїх найвідважніших синів, справжнього патріота та людину незламної честі – Ярослава Дрьоміна. Його життєвий шлях трагічно обірвався на полі бою, в епіцентрі запеклої боротьби за свободу та суверенітет нашої держави. Ярослав віддав своє життя, захищаючи рідну землю, борючись за право кожного українця жити під мирним небом. Його серце перестало битися під шквальним вогнем ворога, в сумнозвісному «зеленому коридорі» під час виходу з Іловайського котла. Проте пам’ять про його героїзм та самопожертву назавжди залишиться в наших серцях.

Сьогодні ми згадуємо Ярослава з особливим, глибоким почуттям болю та безмежної вдячності. Вдячні за те, що він не скорився під тиском обставин, не відступив перед небезпекою, не мовчав, коли йшлося про правду та справедливість. Він став невід’ємною частиною незламного українського духу, прикладом мужності та відданості. Біль приходить від усвідомлення того, що таких героїв неможливо повернути, але й забути їх подвиг — це злочин перед пам’яттю. Ярослав Дрьомін, наш герой, назавжди залишиться в історії України як символ незламності.

🕯Пам’ятаємо. Вшановуємо. Схиляємо голови перед світлою пам’яттю Героя. Ми повинні пам’ятати кожного, хто поклав життя за нашу свободу. Це наш обов’язок перед майбутніми поколіннями, щоб вони знали ціну миру та незалежності. Кожен захисник – це частина великої історії боротьби України.