Під час Другої світової війни, коли Атлантичний і Тихий океани були занадто небезпечними через німецькі підводні човни та японські субмарини, ВМС США знайшли унікальне рішення для підготовки пілотів: озеро Мічиган. Це внутрішнє озеро стало ідеальним плацдармом для безпечних військових навчань.

Військово-морський флот обрав озеро Мічиган через його віддаленість і вже наявну інфраструктуру в Гленв’ю, штат Іллінойс. Між 1923 і 1942 роками тут були побудовані ангари, аеродроми та злітно-посадкові смуги, що зробило це місце стратегічно важливим для навчальних операцій.

Для імітації умов авіаносця, два бокові веслові пароплави, SS Seeandbee і Greater Buffalo, були переобладнані в імпровізовані авіаносці USS Sable та USS Wolverine. Ці кораблі, хоч і неозброєні, мали плоскі дерев’яні злітні палуби, що слугували плавучими злітно-посадковими смугами. Вони відіграли ключову роль у навчанні пілотів.

З 1942 року і до кінця війни близько 15 тисяч пілотів ВМС США, включно з майбутнім президентом Джорджем Бушем-молодшим, проходили підготовку на цих суднах, відпрацьовуючи зльоти і посадки.

Аварії та втрати літаків під час навчань на озері Мічиган

Під час інтенсивних навчань не обходилося без аварій. Тисячі пілотів проходили тренування, і регулярні аварії були неминучими. Серед втрачених літаків були пікірувальні бомбардувальники Grumman F4F Wildcats і Douglas SBD Dauntless, одні з найкращих американських літаків того часу. Однак, зважаючи на активну фазу Другої світової війни, пріоритетом було швидке навчання якомога більшої кількості пілотів.

Незважаючи на патрулювання берегової охорони США, яка рятувала пілотів і фіксувала місця падіння, багато літаків залишилися на дні озера Мічиган. Сьогодні ці повітряні судна є частиною підводної історії.

У 1980-х роках незалежні групи, такі як A and T Recovery, почали відновлювати літаки, піднявши близько 40 одиниць. Організації, як NOAA і Командування військово-морської історії та спадщини, використовують гідролокатори, дистанційно керовані апарати і водолазні обстеження для пошуку та ідентифікації цих реліквій.

Відновлені літаки можна побачити в різних музеях по всій країні. Зі 130 збитих літаків частина вже піднята, але час для решти спливає. Цей підводний флот є важливою частиною американської військової історії, і без прискорення зусиль зі збереження ця глава може бути втрачена назавжди.

Інші цікаві матеріали про авіацію

Раніше військовий аналітик пояснював, чому винищувачі летять низько, зазначаючи, що це звичайна практика в умовах бойових дій, щоб уникнути зенітних ракет.

Політ на малій висоті знижує ефективність радіолокаційних систем, тому військові льотчики продовжують використовувати цей метод під час багатьох бойових операцій.

Також було названо винищувачі, які можуть виконувати надскладний маневр “Кобра”, такі як F-22, Су-27, Су-35 та інші. Цей маневр вперше був виконаний радянським льотчиком-випробувачем Віктором Пугачовим у 1989 році.

Вас також можуть зацікавити новини: