Олександра, санітарний інструктор медпункту та сержант, є справжньою героїнею сучасної України. До повномасштабного вторгнення вона віддано працювала за медичною спеціальністю у місцевій поліклініці на Рівненщині. Її професійний досвід та відданість справі стали неоціненними на полі бою.

Війна застала Олександру на робочому місці, але коли пролунав дзвінок з військкомату, вона без вагань прийняла рішення. Її поклик – допомагати державі, захищати її від ворога. Вже понад рік Олександра несе службу, демонструючи неабияку мужність та самовідданість. Її шлях на війні – це свідчення сили духу українських жінок, які стали на захист Батьківщини.

«Спочатку було страшно, а потім звикла», – ділиться Олександра, описуючи свої перші емоції на фронті. Ця фраза розкриває глибину її трансформації: від страху до стійкості, від невідомості до професійної адаптації в екстремальних умовах. Її робота як санітарного інструктора є надзвичайно важливою – вона надає першу медичну допомогу пораненим, рятуючи життя та полегшуючи страждання. Кожен день на фронті для Олександри – це випробування, яке вона долає з гідністю та професіоналізмом.

Історія Олександри – це не просто розповідь про військового медика. Це історія про відвагу, про вибір, про жертовність. Вона є прикладом для багатьох, нагадуючи про те, що українські жінки відіграють ключову роль у боротьбі за незалежність. Її досвід, здобутий у мирній поліклініці, трансформувався у безцінну допомогу на передовій. Така самовідданість та професіоналізм заслуговують на найвищу повагу та вдячність.

Олександра – це не просто санітарний інструктор, це символ стійкості та незламності українського духу. Її історія надихає та додає сил, демонструючи, що справжня мужність не знає статі. Вона продовжує свою важливу місію, допомагаючи зберігати життя та наближати перемогу. Її службі на війні вже більше року, і вона готова й надалі захищати Україну.