У четвер, 3 квітня, в Мексиці стартує Кубок світу зі стрибків у воду. Цей турнір фактично відкриває перший постолімпійський сезон. Напередодні старту нового циклу лідер збірної України Олексій Середа поділився з Чемпіоном думками, цілями й завданнями на сезон.

Спортсмен з Миколаєва, який у 2019-му році у 13-річному віці вперше став чемпіоном Європи, й сьогодні залишається одним з головних претендентів на найвищі нагороди найпрестижніших змагань. 5-разовий чемпіон Європи у 2022-24 роках двічі ставав срібним й двічі бронзовим призером чемпіонату світу. Проте на Олімпіаді у Парижі Середа залишився поза межами п’єдесталу й до нового циклу підходить надмотивованим.

Олексій Середа

Getty Images

– Олексію, новий сезон, початок нового олімпійського циклу. Які емоції він викликає?

– Навіть не знаю… Мені дуже хочеться стрибати, змагатися всюди, спробувати нові стрибки в програмі. Наприклад, рік назад я стрибнув 3,5 оберти назад. Це в принципі рахується як новий стрибок. Тому мені хочеться просто більш устабільнювати мою програму, пробувати змагатись і досягати результатів.

– До нинішнього Кубку світу нові стрибки підготували?

– Ні, зараз залишилися ті, які були. Тобто, у мене є один стрибок, якому тільки рік. І в принципі він вважається як новий.

– Ви його якраз на чемпіонаті світу виконували?

– Так. Я його виконував і на тогорічному ЧС, і на Олімпіаді. Поки що з ним є певні проблеми. Але в принципі це нормальний процес.

У мене все одно зараз такий період, коли я росту. Також у мене дуже сильно змінюється вага. Тобто, я до операції важив десь 60-61 кг. Зараз важу 68-69. Але це не є ознакою того, що я супер жирний. Мені навіть стало легше стрибати. Просто, я трішечки змінився і, звичайно, це все впливає на координацію.

Зараз мені треба звикати до цього, пристосовуватися. Я поки що 19-річний хлопчина, який постійно росте.

– І постійно пристосовуєшся?

– Так, так. І постійно пристосовуюсь, постійно змінююся. А вже коли мені буде, я думаю, 21-22 роки, у мене буде більш стабільна вага, більш стабільний стан і буду вже в ньому стрибати. А зараз доводиться постійно прислуховуватися до свого тіла.

– Наслідки тогорічної травми плеча ще відчуваються? Чи вже повністю забули про неї?

– Повністю забув. Плече не турбує. Ми все грамотно зробили. Дуже дякую хірургам, лікарям, президенту нашої федерації Ігорю Лисову, тому що він оплатив мені операцію, допомагав морально. І завдяки всім цим людям у мене зараз нормальний стан, в якому я можу змагатись, тренуватися, показувати гарні результати.

– Основними суперниками залишаються представники азійської школи. Сюрпризи їм підготували?

– Ні, нічого такого. Програми, це вже майже відповідь.

Олексій Середа на Олімпіаді-2024

НОК України

– Раніше ви говорили, що боротися з китайцями неможливо, проте запитаю ще раз, як перемогти китайських стрибунів у воду?

– Я, чесно, не знаю. Стрибки у воду – це дуже непередбачувана річ. Наприклад, сьогодні на особистому чемпіонаті України у попередніх змаганнях я настрибав на підсумкову оцінку 470, а у фіналі на 440. Хоча очікував, що ввечері буде краще. Я взагалі не можу тут робити ніяких передбачень.

Так, і китайці теж помиляються. Адже це висококоординаційний вид спорту, в якому дуже складно зробити якісь прогнози. Я на розминці можу зробити стрибок на 10 балів, а за пів години, на змаганнях, вийти та зробити його на 5. Тому що це такий вид спорту.

– Де готувалися до нового сезону? Все намічене вдалося виконати?

– Зазвичай ми готуємося в Києві, основну роботу виконували вдома, у Центрі спорту Ліко, але були ще збори за кордоном в Польщі.

– Як відреагували на перехід Кирила Болюха на трамплін?

– Чесно кажучи, навіть не знаю як реагувати. Я бачу, що у нього деякі стрибки виходять, я бачу, що він гарно розвивається, гарно рухається у цьому напрямку, вдосконалюється постійно, тренується так само багато, як і я, як і Марк, як і всі. І у нього є певний прогрес. Я впевнений, якщо він буде рухатись у такому самому напрямку, так само багато тренуватись, то у нього обов’язково все вийде.

– У вас новий напарник, скільки часу зазвичай потрібно, щоб спрацюватися і почати показувати високі результати? Чи немає спокуси зосередити максимальні зусилля на індивідуальних стрибках?

– З приводу напарника… Звикнути стрибати у синхроні може зайняти у когось пів року, у когось рік. Ми з Марком трохи відрізняємось. Він трішки вищий, у нього інша конституція тіла, інша техніка, і зараз ми якраз до цього пристосовуємось. Я не можу дати точних прогнозів, але думаю, що через пів року, а ми вже пів року тренуємось, тобто на найближчих етапах Кубку світу, ми більш-менш будемо нормально стрибати.

Інша історія – індивідуальні стрибки, кожного окремо. Наприклад, я вже 15 років вдосконалююся, але все одно, інколи допускаю помилки, інколи – ні. Але загалом, якщо дивитись, то зараз суми балів у мене коливаються умовно від 430-440 до 520, тобто є певний прогрес.

Раніше це могло бути навіть 370-450-470. Зараз я бачу прогрес і навіть коли у мене не супер успішний виступ, як сьогодні, я набрав 440 балів. Це сума, з якою можна приходити до півфіналу і, навіть, фіналу. Тобто, навіть коли я роблю не найкращі свої стрибки, це вже якась стабільність, щось пристойне вимальовується.

– Цього року буде чемпіонат Європи в травні, чемпіонат світу в липні, зараз Кубок світу. Важко постійно тримати себе на піку форми. Є пріоритетний турнір?

– Звичайно, у мене є пріоритетні турніри. Спочатку це чемпіонат світу, який буде в Сингапурі. Це топ-1, найпріоритетніший. І слідом чемпіонат Європи. А вже потім Кубки світу і чемпіонат України.

– Ваш батько вирішив піти служити влітку минулого року (служить у Національній гвардії України – прим.). Часто вдається поспілкуватися з ним?

– Поспілкуватися телефоном вдається, я йому дзвоню майже кожного дня. Але побачитись фізично дуже складно, тому що його банально не відпускають. Він дуже рідко буває вдома. Тому, на жаль, немає можливості побачитися.

– Давно були в Миколаєві?

– В Миколаєві був одразу після Олімпійських ігор. Там провів приблизно 2-3 тижні. І повернувся назад в Київ тренуватися. Хочеться звісно бувати частіше, це моє місце сили.