Оптимізація російськомовних фондів у бібліотеках України

Питання щодо вилучення російськомовних видань з бібліотечних фондів України наразі перебуває на розсуді кожної окремої бібліотеки. Експерт з бібліотечної справи, пан Сербін, називає цей процес не самоціллю, а необхідним етапом у формуванні сучасної української культурної політики. Він підкреслює, що це не є цензурою, а радше відмовою від застарілих наративів та пропаганди, що походить з країни-агресора. Кожна бібліотека має право і повинна самостійно визначати, які видання сприяють розвитку української ідентичності та культури, а які несуть потенційну загрозу.

Рішення про вилучення російськомовних книг має ґрунтуватися на ретельному аналізі змісту видань. Важливо відрізняти твори, що мають художню чи історичну цінність і не містять ворожих наративів, від літератури, що пропагує російський світ, імперську ідеологію або спотворює українську історію. Пан Сербін наголошує, що бібліотекарі повинні керуватися принципами культурної безпеки та національними інтересами України. Це не означає тотальну заборону, а радше свідомий відбір, спрямований на оновлення книжкових фондів та формування сучасного українського читацького простору.

Процес оптимізації фондів потребує зваженого підходу та врахування думки фахівців. Деякі видання, навіть якщо вони написані російською мовою, можуть бути корисними для вивчення історії, мовознавства чи міжнародних відносин. Однак, у випадках, коли зміст таких книг спрямований на дискредитацію України або поширення дезінформації, їх вилучення є обґрунтованим. Пан Сербін вважає, що бібліотеки мають стати форпостами української культури, вільними від російського впливу. Це дозволить зміцнити національну свідомість та забезпечити доступ до якісної української літератури.

Вилучення російськомовної літератури з бібліотек України є частиною загальної деколонізації культурного простору. Це важливий крок для зміцнення суверенітету та формування національної ідентичності. Кожна бібліотека, як осередок культури та освіти, повинна активно долучатися до цього процесу, забезпечуючи свої фонди актуальними та якісними виданнями, що відображають українські цінності та реалії. Пан Сербін додає, що цей процес вимагає системного підходу та постійного моніторингу.