🌱Освячена верба та народні звичаї: як у Ніжині святкують Вербну неділю

🔷Вербна неділя – важливе свято в християнському календарі, що передує Великодню. Це день, коли відзначають в’їзд Ісуса Христа до Єрусалиму. У Ніжині, як і в усій Україні, це свято відзначають за давніми традиціями, освячуючи гілки верби, яка має особливе місце в народній культурі та віруваннях.

🔶У Вербну неділю мешканці Ніжина традиційно приходять до церкви, щоб освятити вербові гілки. Після освячення люди легко торкалися одне одного вербовими гілками, примовляючи давні традиційні побажання:
☑️ «Не я б’ю, верба б’є: За тиждень Великдень! Будь здоровий, як вода, Будь багатий, як земля!»
☑️ «Не я б’ю, верба б’є: За тиждень Великдень! Не вмирай, не вмирай, Великодня дожидай!»
☑️ «Не я б’ю, верба б’є: За тиждень Великдень! Недалечко – червоне яєчко!»
☑️ «Будь великий, як верба, А здоровий, як вода, А багатий, як земля!»

🔷Освячену вербу зберігали впродовж усього року, як символ захисту та благополуччя. Її ставили за образами або висаджували на подвір’ї. Вербу використовували в різних обрядах: для захисту худоби від злих сил, під час граду для зупинки стихії, а також у лікувальних цілях.

🔶Верба завжди була значущою для українців. Вона символізує пробудження природи, першою оживаючи після зими. Її гілки з пухнастими «котиками» асоціюються з оновленням та новим життям.

🔷З давніх-давен лоза верби вважалася оберегом від хвороб і негараздів. Вірили, що проковтування кількох «котиків» захистить від лихоманки та болю в горлі. Гілки верби також використовували в господарських обрядах: їх кидали проти вітру, щоб відвернути бурю, або у вогонь, щоб зменшити руйнівну силу пожежі.

🔶В українській духовності верба має глибокий символічний зміст. Вона втілює силу роду, асоціюється з образом матері та жінки, а також має магічні властивості. Цікаво, що, оскільки верба не дає плодів, її також вважають символом безплідності. Крім того, верба асоціюється із зажуреною дівчиною, адже вміє «плакати».

🔷Разом з тим, існувало й протилежне значення верби – як проклятого дерева, оскільки з неї виготовляли цвяхи для розп’яття Христа. Це розходження в символічному значенні пояснюється поєднанням дохристиянських вірувань і християнських уявлень.

🔶Тож верба залишалася сакральним деревом, але з поширенням християнства набувала нової інтерпретації. Вона стала символом не лише життя і захисту, але й трагедії та страждання, що робить її образ багатозначним і суперечливим.

🔷Оскільки більшість свят та інтерпретацій вірувань дійшли до нас у вигляді рудиментів, ми не завжди можемо повністю зрозуміти ідею святкування та її глибоке значення. Багато традицій зазнали змін, трансформуючись під впливом нових релігійних чи культурних етапів, що інколи призводить до втрати первісного контексту.

🔶Однак саме через збереження цих рудиментів, нехай навіть частково змінених, маємо можливість відновлювати зв’язок з нашими предками і зберігати частину їх світогляду, навіть якщо повністю відновити первісну ідею свята стає складно.

Анастасія КОЗОРІЗ, завідуюча відділу Музей археології та підземної історії Ніжина
Ніжинський краєзнавчий музей ім. Івана Спаського