Мотивація та сила волі: особиста історія та підтримка родини

#особисте

Друзі!

Читаю багато історій про те, як народжується мотивація і звідки береться сила волі. Тож хочу поділитися своєю мотивацією.

Я був на передовій з тими, кого вважаю братами по зброї. Окрім тих козаків, які були зі мною в строю, — нічого і нікому доводити не збираюся. Козакам пояснювати не треба — були поряд, спали, їли та «вітали подарунками» ворога разом. (Вітання всім, хто питає: «А чому сам не на війні?»)

Після ротації було прийнято рішення провести спортивний турнір на честь нашого загиблого побратима. Повернувшись у відпустку, почав тренуватися, адже мав бажання особисто взяти участь у змаганнях. Це була велика мотивація для мене.

На жаль, під час одного з тренувань отримав важку травму. Довелося перенести кілька непростих операцій. І з кожною з них з’являлося все більше запитань: як відновитися? Було чимало внутрішніх переживань, а прогнози лікарів — невтішні. Але я не втрачав мотивацію.

Я бачив багато історій наших Героїв, які не здавалися навіть після травм, важчих за мою. У кожного була своя мотивація.

Я зрозумів: моє місце сили — це моя родина. Саме завдяки їхній підтримці, їхній вірі в мене — безмежній і щирій — я йшов уперед, до своєї мети. Вони були моєю головною мотивацією.

Відновлення було довгим, але я зміг повернути травмовану руку до норми. Це стало можливим завдяки наполегливій праці та великій мотивації.

Після цього я продовжив виконувати депутатські обовʼязки. І вважаю, що на своєму місці робив і роблю все можливе для нашої Перемоги. Моя мотивація – це служіння Україні.

Я не вважаю себе героєм. Просто коли настав час — робив те, чого вимагали моя совість і моє виховання.

А тим, хто «краще знає, як правильно любити Україну», хочу передати окреме вітання і сказати одне:
— Робіть гідно свою справу, а все інше залиште Богу.

🕯 Загиблим — Честь.
Живим — тримати стрій.
🇺🇦 Слава Україні!

#одеса
#особисте
#україна