ОСОБИСТОСТІ
ЦУМАНСЬКОГО
КРАЮ …

Олександр КОБИЛАН :

Моя розповідь про ЛЮДИНУ, яка понад 22 роки свого життя присвятила СЛУЖІННЮ громаді, з них 14 років — на посаді Цуманського селищного голови та понад 8 років і до останнього ЗЕМНОГО дня активно приймала участь в житті селища як депутат місцевої ради.

Сьогодні, 18 жовтня мало б виповнитися 80 років від Дня народження Людмили Костянтинівни ЧЕРЕНКО ( Собіцької ).

Людмила Костянтинівна ЧЕРЕНКО

18.10. 1945 — 24.07. 2015

Народилася 18 жовтня 1945 року в сім’ї Костянтина Васильовича Собіцького та Ольги Антонівни Майданець.

Мама Ольга народилась в с. Деражне Рівненської області. Закінчила польську початкову школу. Трудову діяльність розпочала в поштовому відділенні районного центру Цумань.

Не минув оком молоду і красиву дівчину, що вміло справлялась зі своїми обов’язками та знаходила підхід до кожного відвідувача, місцевий майстер ” золоті руки ” Костя Собіцький. А ще вправно смичком СКРИПКИ торкався струн жіночих душ…
Він щодня шукав привід , щоб на хвилинку забігти на пошту й запитати про те, чи не прийшов , бува, на його ім’я лист від уявного друга, чи придбати свіжий номер часопису, а , при нагоді, зазирнути у ті очі, в яких потопав щоночі, і які манили загадковими глибинами, ніби кликали : ” Запроси , юначе, на побачення.
Маю щось тобі розповісти … ”

Відчув цей внутрішній поклик, попросився провести після роботи і посіяв у серці дівчини той неспокій, що підганяв час і рахував ліниві години, які так повільно добігали кінця робочого дня.

Прийшов ДЕНЬ, коли молодята побралися і у взаємній любові народилася донечка ЛЮДЯМ МИЛА, на долю якої випала ОСОБЛИВА місія — вести за собою і турбуватись за односельчан.
А цю рису успадкувала від мами. Знання черпала з книг, на уроках була зосередженою і відзначалась відповідальним ставленням до доручень, високою дисципліною.
І недарма досить швидко посіла лідерські позиції у класі, діти обрали її старостою.
І це вміння об’єднати навколо себе однодумців, запалити їхні серця ідеєю, надихнути власним прикладом на виконання, супроводжували її впродовж всього життя, ведучи керівними сходИнками в праці.
Від батька успадкувала — працювати непокладаючи рук, і щоб результат затрачених зусиль втілювався у якісні здобутки.

В 1963 році Людмила Собіцька УСПІШНО закінчила Цуманську одинадцятирічку.

Після закінчення школи , вступає на Рівненський текстильний факультет Київського технологічного інституту легкої промисловості по спеціальності інженер – механік.
Будучи студенткою вишу, працювала на Рівненському льонокомбінаті.

В шкільні роки за однією партою сиділи з Миколою Черенком, красивим з вигляду юнаком. Хлопець відзначався вмінням вільно висловлювати свою думку і, при цьому, вставляти жартівливі фрази , які дівочі вуха намагались впіймати, утримати і закарбувати у своєму серці.А якщо в тих словах вчувались компліменти, а то і цілі речення з такими ніжними відтінками, що заставляють серце битися пришвидшено , то відмовити в побаченні не вистачало дівочих сил…

Вона навчалась в Рівному, Він — у Львові, на землевпорядника.
Які то були випробування для закоханих !
Поміж заняттями мріяли про довгоочікувану зустріч.

— Пригадую, як дівчам гуляла з Людою ввечері. Несподівано з’явився Микола, ніби давно очікував на зустріч. Я помітила , як сестра вмить змінилася, посміхнулася на вітання хлопця і своїм поглядом у відповідь дала зрозуміти, що чекала на зустріч з нетерпінням, а мені швиденько кинула : ” Іди додому і скажи мамі , що я затримуюсь… ,– з теплотою у серці пригадала Надія Корніївна Кондратюк.

Людмила і Надія з дитинства виростали разом .
Вони були ПОСЕСТРАМИ. І всім, що переживали в житті , спішили поділитись одна з одною.

01 травня 1967 року Люда і Микола одружилися.

28 червня 1968 р — Людмила закінчила виш і отримала розподіл на роботу в Куликівський льонозавод Чернігівської області майстром зміни.

14 лютого 1969 року народився первісток, син Вадим. Сім’я нарешті об’єдналася.

І після декретної відпустки молодий спеціаліст вийшла на роботу в ЦУМАНСЬКИЙ деревообробний комбінат.

07 січня 1970 р Людмила Костянтинівна переведена на посаду старшого інженера з наукової організації праці у відділ праці та заробітної плати підприємства.

В 1972 році ЧЕРЕНКО Л.К. стає матір’ю для сина Костянтина.

З 12.06. по 10.07.1973 р у Львові навчається на республіканських курсах підвищення кваліфікації начальників відділів технічного контролю за якістю продукції.

10.09.1974 р — нове підвищення по роботі.
Призначають на посаду начальника відділу технічного контролю.

01 листопада 1979 року переведена на посаду старшого інженера — технолога.

Під час роботи на Цуманському деревообробному комбінаті, керівництво в особі нового директора Петра Михайловича Котелянця помічає і відзначає організаторські здібності Людмили Костянтинівни.
На зборах її обирають секретарем партійної організації комбінату.

В цей час в керівництві Цуманською громадою відчувається кадровий ” голод “. На цю посаду охочих не було.
А тому, за пропозицією очільника комбінату та за наполяганням райкому на виборну посаду голови Цуманської селищної ради почали вмовляти Людмилу ЧЕРЕНКО.

Розпочалися безсонні ночі для молодої талановитої жінки. Вона добре усвідомлювала всю відповідальність, яку брала на себе.
Який тягар падав на її тендітні плечі !
Були сльози, багато сліз і постійні виклики в райком для одноманітної, монотонної бесіди аби погодилася очолити селищну раду.

Можливо, завдяки погрозам , а, можливо, вже набридло слухати про одне і теж . Врешті, неохоче дала згоду.

10 березня 1980 року наказом по комбінату номер 46 від цього ж числа, було звільнено з роботи ЧЕРЕНКО Л.К., у зв’язку з переходом на виборну посаду голови Цуманської селищної ради.

Розпочався випробувальний період в житті .
Про відпочинок прийшлось забути.
День летів надто швидко і вписувався у звичну схему :
підйом, приготування сніданку і обіду, робочий день, повернення в сім’ю пізньої пори, домашні жіночі клопоти і сон далеко за північ.

Насамперед молода очільниця громади спланувала свою роботу: визначила ПЕРШОЧЕРГОВІ цілі, розставила орієнтовні дати виконання і визначила виконавців.
Підібрала команду однодумців в апарат ради, сформувала склад виконкому і постійних комісій селищної ради.

Започатковано НОВИЙ період в історії ЦУМАНЯ, наповнений цікавими ідеями, змінами , втілення яких мало виправдати очікування та довіру виборців.

І результати НЕ ЗАБАРИЛИСЯ.

На керівну посаду в комунгосп була запрошена Тетяна Миколаївна ГАРАПА, в минулому досвідчений керівник банківської установи з аналітичним способом мислення і багаторічним управлінським стажем.

Спільними зусиллями обох керівників було на обласному рівні перетворено відокремлений підрозділ , Цуманську філію Ківерцівського ВУЖКГ у ЦУМАНСЬКЕ управління житлово – комунального господарства з самостійним балансом.
Людмила Костянтинівна отримала відчутну підтримку від керівників базових підприємств :
ЦУМАНСЬКОГО звірогосподарства, деревообробного комбінату, лісгоспу, рибгоспу, споживчого товариства та комбінату громадського харчування, установ освіти, медицини та культури.
З допомогою народного депутата України Валентина ЛЕМІША було зміцнено матеріально – технічну базу Цуманського комунгоспу спеціальною технікою в кількості 10 одиниць, яка надавала послуги з благоустрою, вивезення сміття, підвезення будівельних матеріалів та забезпечення паливом жителів Цуманської та Олицької громад.
Виділялись значні кошти на проведення капітального та поточного ремонтів житлового фонду.
Селища набували охайного вигляду, у вечірню пору вулиці освітлювались.
Організовано роботу ВУЛИЧНИХ КОМІТЕТІВ, які взяли на свої плечі частину організаційних функцій по залученню активістів селища до громадських робіт.
За наполяганням і аргументованим обгрунтуванням потреби в розширенні приміщення для забезпечення учнів навчальним процесом у світлу пору доби, на обласному рівні було прийнято рішення про будівництво НОВОГО приміщення Цуманської середньої школи на 1200 учнів за типовим проєктом, який передбачав наявність харчоблоку , спортивної зали для занять спортом та укриття.
Зазначена вище споруда була введена в експлуатацію, а вивільнене відокремлене приміщення старого корпусу школи передане під Будинок дитячої та юнацької творчості.
Готель, який не виконував своєї функції, був переобладнаний під ДИТЯЧУ МУЗИЧНУ ШКОЛУ на 100 учнів.
Господарським методом із залученням на ДОЛЕВІЙ участі матеріальних та людських ресурсів, побудовані приміщення фельдшерсько – акушерського пункту , клубу та під’їздної дороги з білощебеневим покриттям в с. Кадище.
Назріла потреба в будівництві НОВОГО кладовища площею 1.0 га. В ході виконання робіт несподівано виник конфлікт між жителями сусідніх громад ЦУМАНЯ та Карпилівки щодо місця розташування. Сусіди наполягали віднести територію від дороги, оскільки воно лякало учнів, які поверталися в село вечірньої пори. Багатомісячне протистояння було врегульовано завдяки мудрості та терпінню очільників обох громад і було винайдено компромісне рішення — кладовище віднесено на відстань 100 м від дороги.

На плечі Людмили Костянтинівни лягла важка ноша — здійснити інвентаризацію землі та надати ділянки жителям громади для індивідуального житлового будівництва та через установи і підприємства — в оренду під городництво.

Величні зміни відбулися в культурній сфері.
Започатковано проведення Дня селища, свято ВУЛИЦІ, на яких вшановувались знані люди громади, ветерани війни і праці, вдови.

При Будинку культури проводилися урочисті реєстрації шлюбів, уродин.
У святкові дні дарували своє мистецтво аматори сцени, учасники драматичного гуртка, хор ветеранів війни і праці, хорові колективи підприємств, установ та організацій селища.
Стали традицією проведення ЗВІТНИХ КОНЦЕРТІВ трудових колективів до професійних днів.
Проведено капітальні ремонти приміщень Цуманського Будинку школяра та Будинку культури.

Розпочався процес приватизації житлового фонду.

На Дошці ПОШАНИ вивішувались портрети кращих працівників, які прославляли селище своєю працею.

За наполяганням очільниці громади, було реконструйовано Парк відпочинку Цуманського лісгоспу з облаштуванням сцени, танцювальної площадки, ігрового містечка для дітей.

Розпочалося значними темпами індивідуальне житлове будівництво, яке значно вплинуло на ПОЗИТИВНУ ДИНАМІКУ ДЕМОГРАФІЧНОЇ ситуації в самому селищі.

І лише в останню чергу Людмила Костянтинівна подбала про умови праці для апарату , добившись будівництва нового приміщення СЕЛИЩНОЇ РАДИ, яке стало окрасою селища .

На її долю випали грандіозні зміни в суспільстві — рухнула наддержава СРСР, впроваджувалися ринкові відносини.
Постала потреба в організації вуличної торгівлі.

Людмила ЧЕРЕНКО була пайовиком Цуманського споживчого товариства і активно сприяла його роботі.

За передовим досвідом їздила в Республіку Польща , щоб застосувати побачене в своїй громаді.

В липні 1994 року Людмила Костянтинівна завершила працювати на посаді селищного голови , у зв’язку з закінченням терміну повноважень.

У вересні 1994 року відкрито Цуманську філію Волинського головного регіонального Управління ” ПриватБанку” .
І керувати філією запросили досвідчену і відповідальну людину з великим досвідом управлінця — Черенко Л.К.

І знову новація — впровадження ПЕРШОГО у Волинській області ЗАРПЛАТНОГО ПРОЄКТУ на базі Цуманського ДОКу відповідно до якого зарплатня працівникам підприємства зараховувалась безготівково безпосередньо на платіжну картку з подальшим отриманням грошей через банкомат.

— Дана послуга набула поширення серед підприємств, установ та організацій Волині .
До Черенко Л їхали переймати досвід.
Це було її особисте ДОСЯГНЕННЯ.
На цій посаді Людмила Костянтинівна систематично навчалася, пропагувала новітні послуги користувачам і залучала нових клієнтів, розкриваючи переваги та механізми у банківській системі.
Багато пенсіонерів та підприємців повірили авторитетній очільниці, бо впродовж понад 14 років знали її як УСПІШНОГО менеджера на посаді селищного голови.
Нам, колегам, хто поруч з нею працював , виконувати свої обов’язки було комфортно, адже її багатющий досвід і знання, відповідальність і толерантність у стосунках з людьми — запорука успіху, —
ДОБРИМ СЛОВОМ згадала про Людмилу Костянтинівну Рита ОВЧИННІКОВА, заступник керуючої Цуманської філії, нині депутат селищної ради, директор Служби в справах дітей Цуманської селищної ради.

Надія Кондратюк , посестра Л.К. Черенко :

— Пішла на заслужений відпочинок Люда у 2001 році , і як досвідчений фінансист гроші з пенсії розмістила на депозиті, які згодом використала на поїздку до родичів в Архангельську область.

” Поїхали, Надю, провідаємо тітку Люду і всіх наших, що в селищі Пінега проживають. Можливо, більше такої нагоди не буде”,– переймалася сестра.

А доля у тітки була непростою.
Бабуся Людмили Костянтинівни ЧЕРЕНКО, Настя вийшла заміж за чоловіка з с. БАШЛИКИ , Сільвестра Кузьмика, який працював на вузькоколійці та одного разу підвіз хлопців з УПА паровозом.
Хтось то помітив і доніс ” визволителям ” про цей вчинок.
Ті не забарилися : вивезли в Архангельську область Сільвестра з родиною.
Спочатку тітку Люду, доньку Сільвестра та Насті , викупив Сергій, брат бабусі Насті , але повторна інформація в ” слідчі органи ” не врятували Людмили від північного заслання.
Згодом вона там вийшла заміж за Леоніда, чоловіка, народженого в Рожищах і також вивезеного, оскільки хата під бляхою була…
Народила тітка Люда доньку ЛЮбушку ( 1951 р ), яка закінчила три класи в Цумані і повернулась до батьків на Північ.Не вгледіли рідної кровинки — потонула красуня у водах місцевого озера …
І тільки через чотири роки молодята , після трагедії, зважились народити ще двох синів — Миколу ( 1955 р) та Павла ( 1962 р ).
Павло працював директором місцевого ліспромгоспу.

Скільки спогадів було від тієї подорожі.
Обійми, довгі розмови про рідних біля багаття на дивовижній природі з незабутніми краєвидами…
Тайга, вона залягла у серці назавжди !

Люда для мене була, як МАТИ.

Дитячі роки ми проводили разом.
В 13 років я хрестила її сина Вадима.
Місцевий священник дивувався, як таке мале дівча вправно вимовляє символ Віри УКРАЇНСЬКОЮ мовою.

Перебуваючи на посаді голови селищної ради, із зароблених грошей примудрялась допомагати коштами рідним ВИЖИВАТИ.

Дбала про охайність селища, не цуралась
ВІД ХАТИ ДО ХАТИ йти і ПРОСИТИ людей, щоб свої садиби і прилеглі території тримали в чистоті.

Перед тим, як починати якусь роботу, вона з чоловіком Миколою складали детальний ПЛАН, в якому до дрібниць розписували всі роботи.

Вона виробила у себе ЗВИЧКУ — бути СИСТЕМНОЮ, а це означало :

1. Планування роботи.
2. Ведення сімейного бюджету з доходами і витратами.
3. Допомога внукам грошима в здобутті освіти.

І ця непроста математика впродовж десятків років шліфувалась, вдосконалювалася та набувала таких зручних алгоритмів, які були максимально адаптовані до життєвих потреб та оформлювались в поняття ЕТАЛОН .

З її легкої руки , шляхом переконання, я попрацювала заступником директора школи.

В ще Люда ДУЖЕ ЛЮБИЛА готувати щось
” добреньке ” з їжі та запрошувала зайти посмакувати.
УЛЮБЛЕНОЮ СТРАВОЮ слугувала ГАРБУЗОВА каша.

Коли ми з чоловіком придбали власний будинок, то вона приходила і радила де розмістити кухню, як облаштувати її меблями і як розташувати господарські будівлі.
Вона не тільки давала слушні поради, в й фізично виконувала роботу, допомагаючи нам.

Як мати, любила дітей, допомагала здобувати освіту.
НАЙБІЛЬШОЮ втіхою для неї були внуки :
у Вадима — Таня,
у Костика — Оля, Єгор і Софія.
Після смерті Люди народився ПРАВНУК Нікіта, син Олі.

Ділилася своєю МРІЄЮ : щоб усі були здорові, а внуки — ЩАСЛИВІ.

Підбиваючи підсумок прожитого Людиного життя, можу ВИОКРЕМИТИ ОСНОВНУ рису в її характері — НІКОЛИ і ні від кого НЕ ОТРИМУВАЛА будь яких презентів чи “хабарів ” !

Тетяна Пилипчук ( Черенко),

внучка, директор КП ” Цуманська лікарня ” Цуманської селищної ради :

Моя бабуся…
Вона була особливою— мудрою, сильною і водночас ніжною. Вона все життя працювала на керівних посадах, приймала важливі рішення. Завжди була відповідальна, працьовита, справедлива, з тими справжніми людськими принципами, яких зараз так бракує. Але вдома вона ставала дещо іншою — простою, щирою, лагідною і усміхненою.
Після роботи вона завжди знаходила час для свого улюбленого заняття — садити квіти. Її подвір’я завжди було мов казка — квіти цвіли з весни до осені. Вона знала, де яка посаджена, вміла їх доглядати. Ті квіти пахли літом, турботою і любов’ю.

Ми часто разом проводили кулінарні експерименти — бабуся вирізала цікаві рецепти з газет, а потім ми разом пробували їх відтворити. І навіть , якщо страва не виходила ідеально, ми сміялись і казали, що головне — це тепло, з яким усе зроблено. Удома досі лежать ті вирізки з газет. Її рецепти і до сьогодні живуть у нашій родині.
Теплими вечорами ми сиділи з нею на лавці під вікном нашого будинку, і вона тихо ділилася своїми спогадами про юність, дитинство, які було дуже цікаво слухати. Ділилась і мріями про прості речі — щоб удома був спокій, щоб усі рідні були здорові й щасливі, щоб у кожного була щаслива доля.
Казала, що найважливіше — жити чесно, допомагати одне одному і завжди залишатися людиною. Її слова й досі звучать у моїй душі. А ще вона казала: «Не бійся труднощів, вчися прощати і цінуй те, що маєш».

Минуло вже десять років, але я й досі відчуваю її поруч — у запаху квітів, у тих теплих вечорах і у власних вчинках, які вона колись навчила робити з любов’ю.

На закінчення хочу сказати наступне :

і моєму житті Людмила Костянтинівна ЧЕРЕНКО була ПРИКЛАДОМ ефективного УПРАВЛІНЦЯ, мудрого наставника і безкомпромісною ОСОБИСТІСТЮ, яка щиро ділилась багатющим досвідом, порадами і при цьому НАГОЛОШУВАЛА :

працюйте за встановлену державою винагороду, не спокушайтеся на ” легкі ” гроші, бо вони — БРУДНІ !

Вона любила Бога, систематично відвідувала храм, пізнавала ІСТИНУ з духовних книг і НЕ ВЧИНЯЛА злого проти ближнього.

Її ЗДОБУТКИ, то безкорисна праця для людей, на благо рідного Цуманя , який любила і про охайність якого постійно піклувалась , та щоб односельці МАЛИ РОБОТУ.

Я ПИШАЮСЯ , що в житті мав МУДРУ КОЛЕГУ – порадника і яка залишила ДОБРІ СПРАВИ по собі !

Мир душі Вашій, шановна Людмило Костянтинівно …

* * *

Висловлюю ПОДЯКУ за сприяння в написанні допису :

Надії Корніївні Кондратюк, вчителю початкових класів Цуманського ліцею Цуманської селищної ради.

Тетяні Вадимівні Пилипчук ( ЧЕРЕНКО ),
Директорці КП ” Цуманська лікарня ” Цуманської селищної ради.

Риті Георгіївні Овчинніковій, Директорці Служби у справах дітей Цуманської селищної ради, депутату селищної ради.

Володимиру Васильовичу Бялковському, заступнику директора , начальнику стільцевого цеху, голові профспілкового комітету Цуманського деревообробного комітету.

Олені Миколаївні Народі, начальнику відділу кадрів ПрАТ ” Цумань “.