30 серпня, у Міжнародний день жертв насильницьких зникнень, місто Дубно стало місцем особливої зустрічі для родин воїнів, які зникли безвісти під час війни з росією. Подія відбулася на «Алеї пам’яті».

Цей день має глибоке значення для кожного українця, нагадуючи не лише про глобальні трагедії, але й про особистий біль. Ми пам’ятаємо тисячі наших захисників, які стали на захист України і досі не повернулися додому.

Зустріч розпочалася зі спільної молитви за воїнів, чиї долі залишаються невідомими, та за їхні родини. Усіх присутніх об’єднало щире прохання до Всевишнього: зміцнювати серця тих, хто чекає, і дарувати сили тим, хто бореться з невизначеністю.

Після молитви учасники вшанували хвилиною мовчання пам’ять усіх героїв, які зникли безвісти або загинули у цій жорстокій війні.

Важливою частиною заходу стала презентація проєкту «Жити чекаючи», спрямованого на підтримку родин зниклих воїнів. Його головна мета – допомогти близьким не залишатися наодинці зі своїм горем, знайти сили у єдності громади та пам’ятати, що підтримка завжди поруч.

Особливим моментом стала спільна акція створення «Дерева надії». Учасники прикрашали його синіми та чорними стрічками:

* Синій колір символізує віру, пам’ять та незламність духу.
* Чорний – скорботу, біль втрати та невимовний сум.

Кожна стрічка стала символом, що несе ім’я, позивний або історію воїна, який зник безвісти. Дерево перетворилося на потужний символ того, що громада Дубно пам’ятає і щиро чекає на повернення своїх Захисників.

Зі словами підтримки до присутніх звернувся керуючий справами, секретар виконавчого комітету Дубенської міської ради Микола Шубнік. Він підкреслив, що родини воїнів не самотні у своєму болю – громада та вся Україна разом з ними. Пам’ять про Героїв буде вічною, а боротьба за кожного зниклого триватиме.

Захід завершився зворушливими словами підтримки та спільною символічною акцією. Атмосфера була насичена глибоким сумом, але й непохитною вірою у те, що кожен наш захисник обов’язково повернеться додому.

Такі зустрічі є потужним нагадуванням: ми єдині. Ми пам’ятаємо, ми молимося і ми чекаємо.