Особливості проживання травм підлітками. Підлітки, на відміну від маленьких дітей, вже мають певні індивідуальні механізми подолання стресу. Проте, через брак досвіду та гормональні зміни, ці методи не завжди є адекватними. Внутрішні процеси, спричинені екстремальними подіями, можуть переживатися підлітком ще гостріше, а реакції – інтенсивніше. Це пов’язано з віковими особливостями. Окрім типових реакцій на стрес, у підлітків можуть загострюватися проблеми, пов’язані з підлітковою кризою: формуванням особистості, прийняттям рішень, порушенням стосунків з батьками. Віковою нормою для підлітка є емоційна реакція на життєві проблеми та прагнення до самостійності, боротьба за незалежність від батьків. Підліток прагне чіткіше усвідомити своє місце в суспільстві та знайти своє призначення. Однак, індивідуальний стиль подолання труднощів ще не сформований, тому підліток шукає соціальної підтримки, одночасно демонструючи агресію. Частою реакцією на негатив є протест: бажання довести свою винятковість і силу, перевірити межі оточення, щоб відчути безпеку та відновити довіру до світу. Підлітки перебувають на межі переходу від дитинства до дорослості, і їхня поведінка може легко зміщуватися як у бік адаптивної, так і дезадаптивної. Саме цей вибір визначатиме подальшу стратегію поведінки. Тому старшокласники, враховуючи вікові особливості, потребують своєчасної підтримки. Слова на кшталт «Я знаю, ти впораєшся, і я допоможу, якщо дозволиш» або «Я розумію, що ти не хочеш кричати, просто ти дуже засмучений» можуть сприяти розвитку соціально адаптивних форм поведінки. Дитяча психіка має значну здатність до самовідновлення, і здебільшого підліток може впоратися з наслідками травми за підтримки близьких. Без такої підтримки можлива поява або загострення асоціальної поведінки, депресивних станів, розвиток залежностей (комп’ютерної, алкогольної) тощо. Тому надзвичайно важливо спостерігати за дітьми, щоб вчасно виявити ознаки травматичного стресу. Прояви травматичного стресу у підлітків (13-18 років):
🖍 Розлади сну (кошмари, порушення тривалості або уривчастість сну).
🖍 Порушення апетиту, аж до анорексії чи булімії.
🖍 Розлад менструального циклу у дівчат.
🖍 Надмірна збудливість, дратівливість, агресивність.
🖍 Сильна тривожність, реактивність на звуки чи спалахи, що нагадують про травматичні події.
🖍 Безвідповідальна або ризикована поведінка, хуліганство, відхід в асоціальні групи, або, навпаки, різке зниження бунтарства проти батьківського контролю.
🖍 Пригнічений настрій, розумове та фізичне виснаження.
🖍 Зниження концентрації уваги, здатності зосередитись, погіршення пам’яті.
🖍 Відчуття безпорадності та непотрібності, або почуття провини, аж до суїцидальних спроб.
🖍 Приглушеність почуттів, уникнення емоційної та тілесної близькості.
🖍 Втрата інтересу до протилежної статі.
🖍 Психосоматичні прояви (захворювання та порушення організму на нервовому ґрунті).
🖍 Підвищена турбота про членів сім’ї.
🖍 Уникнення розмов про травматичну подію. Для підлітка надзвичайно важлива ваша реакція на різні ситуації. Якщо батьки поводяться спокійно, наскільки це можливо, виявляють співчуття без докорів, підтримують та на етапі відновлення допомагають собі і підлітку бачити позитив навіть у найскладнішій ситуації, то й підлітки почуваються більш захищеними. Наслідуючи стилі поведінки батьків і значущих дорослих, вони практично тренуються, виробляючи власні стилі поведінки та реагування. Тому, якщо ви помітили прояви травматичного стресу у підлітка, необхідно:
✅ Спілкуватися з підлітком.
✅ Дозволяти висловлювати свою думку та почуття.
✅ Бути поруч, підтримувати.
✅ Описувати підлітку, що з ним відбувається, його почуття та стан, якщо він не може це зробити сам.
✅ Давати час на засвоєння досвіду та почуттів.
✅ Звертатись за допомогою до фахівців.