Сьогодні Рожищенська громада схилила голови, віддаючи останню шану загиблому Герою Віктору Олександровичу Краснопері з Рудні. Ця трагічна подія об’єднала громаду у глибокому смутку.

Після понад півтора років невизначеності, Герой повернувся на рідну землю, до своєї малої батьківщини.

Війна… Вона приносить страждання та смерть, залишаючи глибокі шрами на серцях українців. Скільки батьків змушені зустрічати своїх дітей у домовинах, скільки жінок залишаються вдовами, а дітей позбавляють батьківської опіки? Ці питання болем відгукуються в кожному серці.

Протягом тривалого часу родина Віктора Краснопери жила надією, вірячи у добрі новини, чекаючи на зустріч. Сьогодні вони зустрічають свого Героя, який повертається «на щиті». Горе, яке відчувають рідні, неможливо передати словами…

На громадську панахиду біля пам’ятного знака Борцям за волю та незалежність України зібралися родичі загиблого захисника, друзі, односельці, представники влади та небайдужі мешканці Рожища. Всі вони розуміють, яку високу ціну ми платимо за мирне небо над головою, за кожний новий світанок. Ця ціна вимірюється тисячами втрачених життів українських патріотів, таких як Віктор Краснопера.

Віктор Краснопера, захисник рідної землі, пішов на війну у вересні 2022 року, щоб захистити родину, батьківщину та майбутнє своєї маленької донечки. Не маючи досвіду строкової служби, він пройшов навчання за кордоном, а потім разом з побратимами стримував ворога на Донеччині. З 5 червня 2023 року Віктор вважався зниклим безвісти, і лише зараз громада може попрощатися з Героєм.

Біля домовини, вкритої синьо-жовтим стягом, зібралася родина у невимовній скорботі. Сльози, сум та дитячі сльози важким тягарем лягли на плечі присутніх. Весняне сонце ніжно пестило донечку Героя, ніби його теплі руки востаннє обіймали та заспокоювали дитину.

Віктор Краснопера став Героєм Небесного війська у 29 років, маючи багато планів та сподівань на життя. Але війна та російська агресія перекреслили всі його мрії.

Очільник громади Вячеслав Поліщук висловив слова підтримки родині загиблого Героя та закликав кожного гідно провести Віктора Красноперу в останню путь, адже він віддав життя за кожного з нас.

Після поминальної панахиди траурна процесія вирушила до рідного дому Героя в селі Рудня. Там друзі та сусіди, з якими Віктор ріс, товаришував та працював у мирний час, попрощалися із загиблим захисником Віктором Красноперою.

Велелюдною процесією Воїна провели до сільського храму Архістратига Михаїла, де відбулася спільна молитва за душу невинно вбитого Героя.

Поховали загиблого Віктора Красноперу з усіма військовими почестями під залпи почесної варти та Державний Гімн України на кладовищі рідного села.

Схиляємо голови перед мужністю та самопожертвою Віктора Краснопери, який став частиною української історії, символом свободи та гідності.

Слава Україні! Вічна пам’ять Героям!