Рожищенська Отг
Рожище попрощалося з Героєм Володимиром Мірчуком
💔🇺🇦🇺🇦🕯️ ОСТАННЯ ДОРОГА: РОЖИЩЕНСЬКА ГРОМАДА ВІДДАЛА ШАНУ ГЕРОЮ ВОЛОДИМИРУ МІРЧУКУ
Сьогодні Рожищенська громада попрощалася з відважним воїном Володимиром Адамовичем Мірчуком, який віддав життя за Україну. Повернувшись на малу батьківщину на щиті, Герой знайшов останній спочинок. На центральній площі Рожища рідні, друзі, колеги, представники влади та небайдужі мешканці навколішки зустріли Володимира, віддаючи шану його подвигу.
Володимир Мірчук, майстер лісу Ківерцівського надлісництва ДП “Ліси України”, був людиною слова та діла, відповідальним та щирим. Його знали як вірного друга, життєлюба та оптиміста. З початком повномасштабного вторгнення, 28 лютого 2022 року, Володимир став на захист України в рядах 100-ої бригади. Він не вагався, розуміючи свій обов’язок перед країною.
Володимир був надійним побратимом та мужнім захисником. До останнього подиху він боровся з російськими окупантами в районі населеного пункту Очеретине на Донеччині, де 100-та механізована бригада вела запеклі бої у квітні 2024-го. Зв’язок з рідними обірвався, залишивши дружину та доньку в невимовному горі.
Для Людмили Мірчук, дружини Героя, цей рік став роком болючої невідомості та сподівань. Вона вже втратила брата Юрія Повшука у 2022 році. Війна забрала ще одну близьку людину. Офіційне підтвердження загибелі сержанта Володимира Мірчука стало страшним ударом.
Біля пам’ятного знака Борцям за волю та незалежність України відбулася громадська панахида. Люди молилися разом, прощаючись з Героєм. Чоловіки не стримували сліз – це біль втрати, який неможливо передати словами.
Дорогу Героя до рідної домівки встелили квітами. Громада вшанувала людину, яку поважали за людяність, чесність, любов до життя та землі. Поруч з портретом загиблого – «Золотий хрест» від Головнокомандувача ЗСУ, відзнака мужності.
Відспівування Володимира Мірчука відбулося у храмі рівноапостольного князя Володимира селища Дубище. Велелюдною процесією провели Героя в останню путь, з військовими почестями, залпами та гімном України. Рідна земля прийняла тіло Героя, але пам’ять про його подвиг житиме вічно.
Бо хто став Героєм у бою – не може вмерти у людській пам’яті!


