У Великодній тиждень, коли Україна схиляється перед світлим святом Воскресіння, село Доброгостів Трускавецької громади занурилося у невимовний смуток. Громада віддала останню шану своєму земляку, захиснику України Андрію Петрусяку, який повернувся додому на щиті. Ця трагічна подія стала важким випробуванням для всіх, хто знав Андрія та його родину.

Андрій народився 28 травня 1978 року в Доброгостові, де провів дитинство, працював та будував плани на майбутнє, аж поки війна не покликала його захищати рідну землю. Він служив сапером у військовій частині А 4447, маючи звання старшого солдата, і з честю виконував найнебезпечніші завдання, ризикуючи власним життям заради безпеки інших. Його героїзм та відвага стали прикладом для багатьох.

Звістка про загибель Андрія на Покровському напрямку прийшла в лютому 2024 року. Понад рік його рідні — старенький батько, брат та донька — жили в болісному очікуванні, сподіваючись на повернення. Лише напередодні Великодня Андрій повернувся додому, щоб його могли гідно провести в останню путь.

Похоронна процесія розпочалася від батьківського дому, де зібралися рідні, друзі та односельці, щоб попрощатися з героєм. Вулицями Доброгостова пройшла колона людей, кожен з яких приніс квіти, державні прапори з чорними стрічками та щирі співчуття. Ця подія продемонструвала єдність громади та її глибоку скорботу.

У церкві Святого Миколая Чудотворця відбулася прощальна служба, яку відправив отець Любомир Кушнір. У тиші храму лунали молитви за упокій душі воїна, за силу та підтримку для тих, хто втратив близьку людину. Ця служба стала ще одним виявом пам’яті про загиблого героя.

Особливо важко прощатися з захисниками в переддень Великодня, коли серця сповнені надією та очікуванням світлого свята. Водночас, смерть Андрія Петрусяка набуває особливого символічного значення — як жертва за життя і свободу України, як приклад самовідданості та героїзму.

Для родини Андрія цей Великдень назавжди залишиться часом глибокої скорботи, але й надії на воскресіння і вічне життя. Пам’ять про нього буде жити вічно.

Поховали Героя на місцевому кладовищі. Низький уклін, сльози близьких і скорботна тиша односельців супроводжували Андрія в останню путь. Над могилою майоріли синьо-жовті прапори – символ тієї України, за яку він віддав найдорожче – своє життя.

Пам’ять про старшого солдата Андрія Петрусяка назавжди збережеться в серцях жителів Доброгостова. Його ім’я стало ще одним символом незламності українського духу і готовності захищати свою землю ціною власного життя. Його подвиг назавжди вписаний в історію України.

Спочивай з миром, наш Герою! Вічна пам’ять та слава Андрію Петрусяку!