Прощання з Героєм: Солдат Ігор Мазур навіки в наших серцях.

З глибоким сумом і непохитною шаною Дунаєвецька громада провела в останню путь солдата Ігоря Антоновича Мазура, чиє життя трагічно обірвала жорстока війна.

🕯️ 15 жовтня 2025 року, під час виконання свого військового обов’язку поблизу населеного пункту Софіївка на Донеччині, перестало битися серце нашого земляка. Старший водій зенітно-ракетного взводу, Ігор був мужньою, щирою та доброю людиною, яка понад усе любила життя, свою родину і рідну Україну.

▪️Ігор Мазур народився 7 лютого 1981 року в селі Калиня на Кам’янеччині. У чотирирічному віці його родина переїхала на Полтавщину, де минули його дитинство та юність. Після закінчення місцевої школи, Ігор здобув вищу освіту в Подільській державній аграрно-технічній академії та Національному університеті “Львівська політехніка”. Він сумлінно працював, служив у лавах ЗСУ, мав значний досвід життя та глибоку любов до землі та людей.

У різні періоди своєї трудової діяльності Ігор працював землевпорядником у Яреськівській сільській раді. Згодом доля знову привела його на рідну Хмельниччину. Певний час він проживав у селі Довжок, а останні вісім років знайшов свій дім у місті Дунаївці. Тут він працював у товаристві «Ласлава», облаштовував своє життя, будував плани на майбутнє, мріяв про створення власної родини та мирне небо.

Та коли Батьківщина опинилася в небезпеці, Ігор Мазур не вагався. У грудні минулого року, за покликом серця, він вступив до лав Збройних Сил України. Пройшовши навчання в Рівному, він вирушив на пекельні фронтові дороги Сумщини та Харківщини. Служив мужньо, віддано, ніколи не скаржився, завжди підтримував побратимів і непохитно вірив у перемогу України.

Він часто телефонував рідним, мріяв про омріяну відпустку, рахував дні до зустрічі з найдорожчими, готувався зробити пропозицію своїй коханій дівчині… Та незламна доля розпорядилася інакше.

Того дня, коли зв’язок із ним урвався, на небі спалахнула ще одна зірка — зірка Воїна, який віддав своє життя за свободу та незалежність України.

▪️Сьогодні, 24 жовтня, вся Дунаєвецька громада на колінах провела свого Героя в останню путь. Вулиці міста оповила глибока тиша, невимовний біль і сльози. Люди зі свічками, квітами, з тремтячими серцями схиляли голови, дякуючи Ігореві за мужність, відвагу та мирне небо, яке він мужньо тримав своїми руками.

🕯️Йому було лише 44 роки…

Ігор Мазур не встиг створити власну сім’ю, але залишив по собі найвищу спадщину — незаперечний приклад безмежної любові до Батьківщини. У глибокій скорботі Захисника оплакують матір, дві сестри, кохана дівчина, бабуся, дядько, тітка, численні друзі та вся громада. Ми розділяємо з родиною біль цієї невимовної втрати і молимося, щоб Господь дарував Воїну вічний спокій, а рідним — сили пережити це невимовне горе.

🇺🇦Поховали загиблого Захисника з усіма військовими почестями, під синьо-жовтим прапором, на міському кладовищі. На честь Воїна пролунав трикратний військовий салют.

Ігор Мазур назавжди залишиться в наших серцях — як взірець честі, мужності та добра. Він пішов у небесне військо, щоб звідти продовжувати боронити нас своїм світлом.

🕯️Вічна пам’ять Захиснику!