2 серпня 2025 року село Задвір’я та вся громада віддали останню шану захиснику України — Івану Макуцькому. Герой повернувся до рідної землі, але, на жаль, у домовині, вкритій синьо-жовтим стягом. Родина, бойові побратими, громада та численні небайдужі мешканці зібралися разом, щоб провести Івана в останню путь, розділяючи невимовний біль і віддаючи шану його подвигу.

Іван Макуцький пішов з життя у лікарні внаслідок важкого поранення, отриманого під час виконання бойового завдання. Він самовіддано захищав суверенітет України, її незалежність та право українського народу на мирне життя. Віддавши найцінніше – власне життя – Іван забезпечив майбутнє для своїх рідних та своєї Батьківщини.

Під звуки скорботного маршу бойові побратими з честю несли домовину до церкви, де відбулася поминальна служба за упокій душі загиблого воїна. Після цього, під відкритим небом, серед живих квітів та в оточенні сотень людей, які прийшли висловити свою повагу, тіло Івана Макуцького було проведено в останню путь. Жалобна процесія включала хрест, прикрашений вишитим рушником, фотографію загиблого Героя, державний прапор, а також тисячі сліз та щирих молитов. У цій тиші, що панувала навколо, лунало лише биття сердець, сповнених глибокого горя та скорботи.

Цей день став днем глибокого болю, але водночас і днем народної гідності. Кожен присутній відчув, яку невимовну ціну платить Україна за свою свободу та незалежність. Ми, як нація, не маємо права забути тих, хто поклав своє життя за наше сьогодення. Кожен наш прожитий день, кожна мирна ніч – це заслуга таких Героїв, як Іван Макуцький. Вічна слава полеглому захиснику! Щирі співчуття його рідним, близьким та всім, хто знав цього мужнього воїна. Ми схиляємо голови в безмежній пошані та вдячності за його самопожертву.