Осінні Ночі: Спогади про Перше Кохання

Осінні ночі стають дедалі темнішими, символізуючи глибину почуттів, що наповнюють серце. Перше кохання, таке міцне й всеохопне, залишає незабутній слід. Молоді, сповнені надій очі, що не знали сну, вибивали з ритму буденності, занурюючи у вир нових емоцій. Це був час, коли здавалося, що весь світ належить лише двом.

Пам’ятаєш, мамо, ті часи, коли ми були молодими? Коли двоє закоханих клялися одне одному у вічному коханні, і ці клятви звучали як найщиріші обіцянки. Ці спогади, як дорогоцінні самоцвіти, зберігаються в пам’яті, освітлюючи найтемніші дні.

Чому ж сьогодні від тих незабутніх митей лишився лише спомин? Ти приходиш до мене лише в думках, а я прагну наздогнати тебе, відчути знову, але це невловиме бажання триває завжди. Ця невпинна гонитва за минулим стає частиною сьогодення.

Куди ж поділися ті мрії, що колись здавалися такими реалістичними? Розвіялися, наче дим, розлетілися з вітром, залишивши по собі лише невиправдані надії. Ці невиконані обіцянки та нездійснені бажання продовжують терзати душу.

У моєму смутку оселилася гірка тривога, що стискає серце. До тебе, моя перша любов, веде лише одна дорога – дорога спогадів. Ці спогади – єдине, що залишилося, постійно повертаючи до тих незабутніх часів. Вони стають своєрідним дороговказом у житті.

Тамара ЛЕОНОВЕЦЬ, село Тумень