28 вересня – Всесвітній день боротьби проти сказу. Сказ – це одне з найнебезпечніших вірусних захворювань, яке вражає як тварин, так і людей. Збудник сказу, вірус роду Lyssavirus, призводить до тяжкого ураження центральної нервової системи, що майже завжди закінчується летально. Відомий також як рабієс (у тварин) і гідрофобія (у людей).

Причини сказу та шляхи передачі. Основним джерелом і резервуаром вірусу сказу є теплокровні тварини, особливо м’ясоїдні, як дикі, так і домашні. Людина може заразитися через укуси, подряпини або потрапляння слини хворої тварини на пошкоджену шкіру чи слизові оболонки. Особливу небезпеку становлять безпритульні тварини, зокрема собаки та коти, а в дикій природі – лисиці й вовки. В Україні вірус часто виявляють у червоних лисиць та кажанів.

Свійські тварини, особливо ті, що не мають господарів, несуть значний ризик. Коти, які часто контактують з дикими тваринами, також становлять небезпеку. Нерідко сказ діагностують і в сільськогосподарських тварин.

Існують також інші шляхи передачі, такі як аерогенний (у печерах, де живуть кажани) та трансплантація органів від інфікованих людей. За даними ВООЗ, 99% випадків сказу у людей спричинені контактом із собаками та кішками. В Україні близько 50% випадків пов’язані з кішками. На жаль, діти до 15 років складають значну частку постраждалих від укусів потенційно скажених тварин.

Важливо: якщо вас укусила чи обслинила безпритульна або дика тварина, негайно зверніться до лікаря! Зволікання може мати фатальні наслідки.

Симптоми сказу у людини. Інкубаційний період сказу може тривати від тижня до трьох років, залежно від місця укусу, його глибини, кількості вірусу та віку постраждалого. Найбільш небезпечні укуси в ділянку голови та обличчя.

Початкові ознаки включають підвищення температури, біль та незвичні відчуття (поколювання, печіння) в місці укусу. Далі вірус поширюється центральною нервовою системою, викликаючи смертельне запалення головного та спинного мозку. Розрізняють дві форми: активний сказ (з гіперактивністю, гідрофобією, аерофобією, що швидко призводить до смерті) та паралітичний сказ (з поступовим паралічем, що триває довше).

Симптоми сказу у тварин. Проявляються залежно від стадії: початкова (слабкість, зміна поведінки, незвичний апетит), збуджена (агресія, напади, конвульсії) та паралітична (виснаження, параліч, смерть).

Лікування сказу. У разі підозри на сказ необхідна негайна госпіталізація та введення антирабічної вакцини. Курс вакцинації (зазвичай 6 щеплень за певною схемою) є високоефективним, якщо розпочати його не пізніше 14 днів після укусу. Навіть при пізнішому зверненні, курс може бути призначений. Вакцина запобігає розвитку хвороби у 96–99% випадків.

У випадках укусів в обличчя, шию, множинних глибоких ушкоджень, забризкування слиною слизових оболонок, а також при укусах дикими тваринами, кажанами чи гризунами, окрім вакцини, може бути введений антирабічний імуноглобулін, якщо з моменту контакту минуло не більше трьох діб.

На жаль, специфічного лікування сказу у людей не існує. Медична допомога спрямована на полегшення симптомів та підтримання життєвих функцій, включаючи знеболення, гідратацію та, за потреби, штучну вентиляцію легень. Обговорюється ефективність «протоколу Мілуокі» зі штучною комою та противірусними препаратами.

Профілактика сказу. Найкращий спосіб уникнути сказу – це профілактика. Вона включає: регулярну вакцинацію тварин; уникнення контактів з дикими та безпритульними тваринами; дотримання правил утримання домашніх улюбленців. Пам’ятайте: стережіться тварин, які не проявляють страху перед людиною.

Перша медична допомога. У разі укусу чи ослинення твариною, негайно зверніться до лікаря. Якщо це домашня тварина, дізнайтеся про її статус вакцинації. Якщо лікар недоступний, ретельно промийте рану водою з милом протягом щонайменше 15 хвилин, а потім обробіть антисептиком (спирт, йод). Подальше звернення до медичного закладу є обов’язковим.

Обов’язковому щепленню підлягають особи, яких покусали або подряпали підозрілі на сказ тварини, будь-які дикі тварини, а також ті, хто контактує з патологічним матеріалом від скажених тварин.

Професійний ризик зараження сказом існує для ветеринарів, працівників лабораторій та інших фахівців, які працюють із тваринами. Для них рекомендовано профілактичну імунізацію.

Що робити із твариною-агресором? Тварину, яка вкусила людину чи іншу тварину, слід негайно доставити до ветеринарної клініки для спостереження протягом 10 днів. У жодному разі не вбивайте її.

Сказ реєструють у багатьох країнах світу. В Україні епідемічна ситуація залишається нестійкою, з поодинокими випадками захворювань та умовами для їх поширення. Так, минулого року на Полтавщині спостерігалося зростання випадків сказу серед тварин, що вдвічі перевищило показники попереднього року.

Вікторія ГАЛУШКА, лікар-інфекціоніст дитячий КП «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», дитяче поліклінічне відділення № 3