Багато школярів та студентів прагнуть знайти підробіток, однак працевлаштування неповнолітніх має свої особливості та обмеження. Недобросовісні роботодавці часто цим користуються, тому важливо знати свої права. Зверніть увагу на ключові аспекти працевлаштування молоді, щоб уникнути неприємностей та захистити свої інтереси. Правильне оформлення трудових відносин – запорука безпечної та законної роботи.

Неповнолітніми в Україні вважаються особи віком від 14 до 18 років. У сфері трудових відносин вони прирівнюються до повнолітніх працівників. Водночас, законодавець передбачив для них певні пільги щодо умов праці, робочого часу, відпусток та охорони праці. Це означає, що роботодавці зобов’язані дотримуватися цих норм, надаючи неповнолітнім захист, що відповідає їхньому віку та статусу.

За загальним правилом, згідно зі статтею 188 Кодексу законів про працю (КЗпП) України, на роботу можна приймати осіб, які досягли 16-річного віку. Однак, існують винятки, що дозволяють працевлаштування з 15 років за наявності згоди одного з батьків або особи, яка його замінює. Це надає можливість молоді отримати перший трудовий досвід ще до повноліття.

Є ще одна категорія працевлаштування неповнолітніх, яка дозволяє брати на роботу осіб з 14 років. Це можливо за одночасного дотримання таких обов’язкових умов:

• Неповнолітній повинен бути учнем загальноосвітньої школи, професійно-технічного або середньоспеціального навчального закладу.
• Робота має бути легкою, не завдавати шкоди здоров’ю та не порушувати навчальний процес.
• Праця здійснюється у вільний від навчання час.
• Обов’язковою є наявність згоди одного з батьків або особи, яка їх замінює.

Оформлення трудових відносин з неповнолітніми має свої специфічні вимоги. Так, згідно з пунктом 5 частини 1 статті 24 КЗпП України, трудові договори з неповнолітніми працівниками обов’язково укладаються у письмовій формі. Крім того, роботодавець повинен подати повідомлення про прийняття неповнолітнього співробітника до органу Державної фіскальної служби (ДФС) до початку його фактичної роботи, як і в усіх інших випадках.

Важливою гарантією для молодих працівників є відсутність випробувального терміну при прийнятті на роботу. Це передбачено частиною 3 статті 26 КЗпП України, що означає, що неповнолітні працівники одразу повноцінно включаються до трудового процесу без додаткових перевірок.

У разі першого працевлаштування неповнолітнього, роботодавець протягом п’яти днів після його прийняття на роботу зобов’язаний завести на нього трудову книжку відповідно до статті 48 КЗпП. Це фіксує початок трудової діяльності особи.

Окрему увагу слід приділити питанням охорони праці. Роботодавець зобов’язаний провести за свій рахунок відповідний інструктаж, навчання з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги постраждалим та правил поведінки в аварійних ситуаціях. Це регулюється статтею 18 Закону України «Про охорону праці».

Ключовою вимогою є проходження неповнолітніми попереднього медичного огляду перед прийняттям на роботу, що гарантується статтею 191 КЗпП України. Надалі, до досягнення 21 року, такі працівники повинні щорічно проходити медичні огляди. Організація та фінансування цих оглядів покладаються на роботодавця, згідно зі статтею 169 КЗпП України та відповідними нормативними актами.

Законодавство України гарантує неповнолітнім працівникам низку прав:

1) Право з 15 років звернутися до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні за згодою одного з батьків або осіб, що їх замінюють.

2) Право на скорочену тривалість робочого часу, встановлену статтею 51 КЗпП України:

• Для осіб віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень.
• Для осіб віком від 15 до 16 років (або учнів від 14 до 15 років, які працюють під час канікул) – 24 години на тиждень.

3) Право на отримання заробітної плати нарівні з дорослими працівниками (стаття 194 КЗпП України).

4) Право на щорічну відпустку тривалістю 31 календарний день, яку можна взяти у зручний час (статті 75, 195 КЗпП України, статті 6, 10 Закону «Про відпустки»).

5) Заборона залучення до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні, а також до важких, підземних робіт чи робіт зі шкідливими або небезпечними умовами праці (статті 55, 63, 190, 192 КЗпП України, стаття 11 Закону «Про охорону праці»).

6) Обмеження щодо звільнення за ініціативою роботодавця. Звільнення неповнолітніх з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише за згодою районної (міської) служби у справах дітей, при цьому їх обов’язково мають працевлаштувати у разі звільнення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 та 6 статті 40 КЗпП (стаття 198 КЗпП України).

Головний спеціаліст Відділу профілактики та розслідування нещасних випадків Управління контрольно – перевірочної роботи Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області                                                                                  

                                                                                    Сергій   ПАШЕНЬКО