О 9-й годині за київським часом вся Україна завмирає в хвилині мовчання, щоб вшанувати пам’ять тих, хто віддав найцінніше – своє життя – заради свободи та незалежності нашої держави. Ми згадуємо кожного українця, кожного воїна, кожного цивільного, кожного, хто міг би ще жити, якби не підступна та жорстока російська агресія, яка принесла на нашу землю війну. Ця війна забрала життя тисяч дорослих і дітей, зруйнувала домівки та мрії.

У цей скорботний час наші серця сповнені болю та гніву, але водночас – непохитної віри в перемогу. Ми пам’ятаємо кожного, хто боровся на передовій, захищаючи наші кордони, і кожного, хто своєю працею, своєю любов’ю до України наближав перемогу. Особливо важко усвідомлювати втрату невинних цивільних життів, які стали жертвами безглуздої жорстокості. Їхні історії, їхні незавершені мрії – це незагойна рана на серці нації. Пам’ять про кожного полеглого героя – це наш обов’язок. Ми повинні не лише згадувати, але й робити все можливе, щоб їхня жертва не була марною. Кожен подвиг, кожне віддане життя – це цеглина у фундамент майбутньої вільної України. Ця хвилина мовчання – це не лише акт скорботи, а й символ нашої єдності та рішучості протистояти агресору. Ми ніколи не забудемо тих, хто загинув, захищаючи нас. Вічна пам’ять і слава героям, які віддали своє життя за Україну! Їхня пам’ять житиме вічно в наших серцях і в майбутньому нашій вільній державі. Цей день – нагадування про ціну миру та важливість боротьби за справедливість. Ми вшановуємо всіх, хто боровся, хто віддав своє життя, хто постраждав від цієї жорстокої війни, розпочатої росією.