Щодня о 9:00 ранку Україна затамовує подих, аби вшанувати пам’ять українців, чиї життя обірвала жорстока війна. Це особлива національна хвилина мовчання, що об’єднує мільйони сердець від заходу до сходу, від півночі до півдня нашої Батьківщини. У цей час ми згадуємо всіх, хто віддав найцінніше – своє життя – за свободу та незалежність нашої країни. Пам’ять про кожного загиблого українця – це священний обов’язок для всіх нас. Ми згадуємо не лише тих, хто зі зброєю в руках захищав нашу землю на передовій. Ми пам’ятаємо кожного військового, хто відстоював нашу державність, чинив опір ворогу, проявляючи неймовірну відвагу та самопожертву. Їхній подвиг залишається навічно вписаним в історію України, стаючи невичерпним джерелом сили для майбутніх поколінь. Це наші справжні герої України, чия відданість є прикладом незламності духу. Проте ця війна забрала життя не лише військових. Серед загиблих на війні – тисячі цивільних: чоловіків і жінок, літніх людей і дітей. Невинні жертви російської агресії, чиї долі були зруйновані безжалісним вторгненням. Кожна їхня історія – це біль, який ніколи не загоїться, але водночас це нагадування про ціну миру та необхідність боротьби за нього. Ми повинні щодня вшановувати пам’ять цих невинних жертв, їхні мрії, сподівання та плани, які так і не здійснилися. Ця щоденна хвилина мовчання – це не просто ритуал. Це колективний акт скорботи, подяки та солідарності. Це наш спосіб сказати: