Пам’яті Олександра ЧЕРНІЧЕНКА

Сьогодні минає 10 років з дня загибелі Олександра Анатолійовича Черніченка – одного з перших наших земляків, хто віддав своє життя за незалежність України. Ця сумна річниця змушує нас згадати про подвиг цієї людини, яка стала символом мужності та відданості своїй країні. Олександр Черніченко – це приклад справжнього патріота, який не шкодував себе заради свободи та територіальної цілісності України.

Народився Олександр 19 квітня 1968 року в Підволочиську в родині військового. З дитинства він був вихований у дусі патріотизму та любові до Батьківщини. Батько Олександра, військовий, вплинув на формування його характеру та визначив подальший життєвий шлях.

Закінчивши школу прапорщиків та академію Державної прикордонної служби в Хмельницькому, Олександр служив у прикордонних військах ЗСУ. Він пройшов шлях від рядового до офіцера, демонструючи високий професіоналізм та відданість службі. Виконував обов’язки начальника застави ім. Щербіна в Чернівецькій області. А з 1993 року по 2008 рік продовжив службу у прикордонних військах Рівненщини. Служба в прикордонних військах вимагала від нього великої відповідальності та мужності, адже саме прикордонники першими зустрічають загрози та захищають кордони нашої держави.

Після звільнення по стану здоров’я в запас у 2008 році працював на ТОВ «Агробізнес» та Волочиському Комбінаті комунальних підприємств. Але коли почалося АТО, Олександр не зміг залишитися осторонь. Він усвідомлював свій обов’язок перед Батьківщиною та вирішив повернутися до лав захисників. Добровільно з’явився до військкомату й був мобілізований до 72-ї Окремої механізованої Бригади.

З жовтня 2014 року перебував у зоні проведення антитерористичної операції Донецької області та займав посаду заступника командира з озброєння. На цій посаді він проявив себе як вмілий організатор та відповідальний командир. Під його керівництвом забезпечувалося належне функціонування підрозділів, що сприяло успішному виконанню бойових завдань.

Справедливий, чесний, відповідальний – саме таким його знали побратими. Олександр завжди мав чітку позицію, не терпів несправедливості та боровся за правду. Він був не лише професіоналом своєї справи, а й людиною, яка підтримувала інших, надихала своїм прикладом і завжди готовий був прийти на допомогу. Саме ці якості зробили його справжнім лідером та прикладом для наслідування.

29 березня 2015 року Олександр Черніченко загинув під час мінометного обстрілу позицій у районі населеного пункту Гранітне Донецької області. Ця трагічна подія стала великою втратою для України. Олександр віддав своє життя за незалежність та територіальну цілісність нашої держави.

Указом Президента України нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно) – «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі». Державна нагорода є визнанням його великого внеску у захист України.

Посмертно нагороджений медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України». Церковна нагорода підкреслює його відданість вірі та народу.

Згідно рішення сьомої сесії Волочиської районної ради від 14 липня 2016 року, з метою увіковічення пам’яті загиблого учасника антитерористичної операції на сході України, за мужність і героїзм, виявлені ним в боях за незалежність та збереження територіальної цілісності України, йому присвоєно звання «Почесний громадянин Волочиського району» (посмертно). Це визнання його заслуг перед місцевою громадою.

Згідно рішення Рівненської міської ради № 5756 від 17 вересня 2015 р., йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне» (посмертно). Це ще один приклад вшанування пам’яті героя.

Портрет Олександра Черніченка розміщений на меморіалі “Стіна пам’яті полеглих за Україну” у Києві. Це ще один спосіб збереження пам’яті про героя.

Ми пам’ятаємо. Олександр назавжди в наших серцях. Вічна слава Герою! Його подвиг завжди буде прикладом для майбутніх поколінь.

Він знайшов вічний спочинок на Волочиському міському кладовищі.