🕯️Пам’ятаємо…Україна схиляє голову перед своїми захисниками, які без вагань стали на захист рідної землі. Серед них – Ігор Кавун, справжній герой, чиє ім’я назавжди вписане в літопис української мужності та самопожертви. Його життя – яскравий приклад незламності духу та безмежної любові до Батьківщини.Вже у 2014 році, коли Україна зіткнулася з першими випробуваннями, Ігор Кавун не стояв осторонь. Він пішов добровольцем на фронт, адже відчував, що інакше не може. Ці ж принципи керували ним і на початку повномасштабного вторгнення. «Ми сюди орду не пустимо. Вірте мені!» — ці слова Ігор Кавун сказав рідним у перші дні великої війни, сповнений рішучості та віри у перемогу. І він знову, не роздумуючи, вирушив на захист України, як справжній патріот і воїн. Односельці з повагою говорили про нього: «Справжній солдат». Ігор Кавун був людиною слова та діла, завжди готовий стати на захист слабших та рідної землі.Особливо драматичним став день 11 липня 2022 року. Саме тоді під Слов’янськом, у селі Мазанівка, старший стрілець 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» Ігор Кавун разом із побратимами тримали оборону на одній з найгарячіших ділянок фронту. Ворожі снаряди невпинно рвалися навколо, створюючи справжнє пекло на землі. Це був нерівний бій, де українські воїни протистояли переважним силам противника. У тому протистоянні з десяти піхотинців, які стояли пліч-о-пліч, вижити вдалося лише трьом. Ігор Кавун загинув, героїчно виконуючи свій військовий обов’язок, віддавши найцінніше – своє життя – за свободу та незалежність України. Йому було всього 39 років, і перед ним ще було ціле життя, сповнене планів та надій.Трагізм ситуації посилює спогад про його останню зустріч з рідними. У червні 2022 року, лише за кілька тижнів до того фатального дня, Ігор Кавун ненадовго повернувся додому. Це була його остання відпустка, яку він використав, щоб привітати кохану людину з днем народження. Він привіз їй оберемок червоних троянд, символ любові та ніжності, який назавжди залишиться в пам’яті його родини як останній спогад про живого Ігоря. Ця зустріч стала прощальною, хоча тоді ніхто й гадки не мав про це. Вона є свідченням того, що Ігор Кавун був не лише відважним воїном, а й люблячим сином, чоловіком, батьком – людиною з великим серцем.Біль втрати Ігоря Кавуна – це біль не тільки його родини, а й усієї України. Його героїзм та самовідданість є прикладом для наслідування для майбутніх поколінь. Ми ніколи не забудемо тих, хто поклав своє життя за нашу свободу. Його жертва не буде марною, адже вона наближає нас до перемоги та світлого майбутнього. Не забудемо. Не пробачимо! Вічна пам’ять герою Ігорю Кавуну!