🕯️Пам’ятаємо!

🎵Сьогодні, 10 березня 2025 року минає 10 років, як з нами немає видатного керівника хору «Дударик» Народного дому с.Конюхів, Андрієва Артема Григоровича. Ця сумна дата – привід згадати про його неоціненний внесок у культурне життя громади.

Після закінчення навчання у Дрогобицькому педагогічному інституті ім. І.Франка, Артем Григорович присвятив себе культурній діяльності у рідному селі. Протягом 47 років, з 1967 по 2014 рік, він очолював Народний хор «Дударик». Його керівництво стало запорукою успіху та визнання колективу.

У 1969 році, з нагоди 60-річчя від дня заснування, хору було присвоєно почесне звання «Народний». Це свідчення високого рівня виконавської майстерності та активної концертної діяльності хору «Дударик». Колектив під керівництвом Артема Григоровича здобув широку популярність та визнання.

Протягом багатьох років хор брав участь у численних концертах, як в Україні, так і за її межами, даруючи слухачам незабутні враження від української пісні. Спадкоємницею його справи стала Наталія Андріїв, онучка Артема Андріїва, яка продовжує зберігати та розвивати традиції хору.

💔 Артем Григорович пішов з життя 10 березня 2015 року, похований у с. Конюхів Грабовецько-Дулібівської громади. Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав.

23 грудня 2018 року, з нагоди 110-річчя від дня заснування Народного хору «Дударик», відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки А.Г. Андріїву та вечір пам’яті. Цей захід став ще одним свідченням великої поваги до його особистості та діяльності.

Пам’ять про Артема Григоровича зберігається у серцях всіх, хто знав його та працював з ним. Його відданість культурі, любов до музики і талант керівника назавжди залишаться прикладом для наслідування. Він був не просто керівником, а й натхненником та другом для багатьох.

💬 Вірш-присвята Андріїву Артему Григоровичу:

Після себе людина лишає слід
У серці чиємусь, у спогадах…
Немає вже значення, скільки літ
Прожито. Важливе добро, що над хвилями холоду.

Важливий той час, що присвячений пісні,
Акордам і пошуку вічності нот.
Поміж людей йому було тісно.
Він творив — не чекав нагород.

Важливий той час, коли серце співало,
Бриніла, мов струни, творча душа.
Так боляче… В березні ж бо обірвалось
Артема Григоровича життя…

На цім світі зосталася пісня,
Репетицій години в вечірній час.
Творчість його: рання та пізня.
Нічого з собою не взяв. Все написане — то лиш для нас…

©️ Автор вірша — Наталія Богуш (с. Конюхів)