Пам’ятаємо. Вшановуємо. Дякуємо.

Сьогодні минає 11 років з дня загибелі відважного солдата Збройних Сил України, незамінного механіка-водія бойової машини піхоти 30-ї окремої механізованої бригади, нашого земляка — Дмитра Руслановича Оверчука. Його життя, обірване надто рано, стало прикладом героїзму та самовідданості.

Дмитро народився 7 червня 1992 року в мальовничому селі Шкарів. З юних літ він виявляв наполегливість і працьовитість. Навчаючись у Горбаківській школі, а згодом у Квасилівському професійному ліцеї, він вже тоді демонстрував бажання здобувати нові знання та навички. У 2011 році Дмитро зробив важливий крок, пішовши на строкову службу, а з 2012-го – продовжив служити Україні за контрактом. Він пройшов ретельну підготовку як механік-водій БМП, ставши цінним членом легендарної 30-ї бригади. Його майстерність та відданість справі були безцінними.

З перших днів повномасштабної російської агресії, навесні 2014-го, Дмитро перебував на передовій, біля окупованого Криму. А вже з літа того ж року він безстрашно брав участь у запеклих боях на Донбасі. 28 липня 2014 року, під час виконання надзвичайно важливого бойового завдання зі взяття стратегічної висоти Савур-Могила, колона української техніки, в якій знаходився наш герой, потрапила під нищівний ворожий обстріл біля села Степанівка. Бойова машина піхоти, керована Дмитром, підірвалася на ворожій міні. Машина згоріла вщент. На жаль, Дмитро загинув на місці, отримавши смертельні поранення. Через надзвичайно інтенсивність бойових дій, тіло нашого захисника не вдалося одразу повернути. Тривалий час він вважався зниклим безвісти. Лише завдяки ретельній ДНК-експертизі вдалося підтвердити його особу, давши можливість рідним поховати свого сина.

20 вересня 2014 року Дмитра Оверчука поховали в його рідному селі Шкарів, з усіма військовими почестями. Йому було лише 22 роки. Його коротке, але героїчне життя стало прикладом для багатьох. Пам’ять про Дмитра назавжди залишиться в наших серцях.

Вічна слава! Вічна пам’ять!