Пам’ятаємо Героя🙏

Сьогодні виповнюється десять років від дня, коли перестало битися серце нашого земляка, захисника України, Василя Трофимчука. Ця дата – нагадування про його самовідданість та боротьбу за нашу свободу.

Василь народився 23 лютого 1978 року в мальовничому селі Новоіванівка. З ранніх літ він усвідомлював цінність праці та глибоку любов до рідної землі. У колі родини він був турботливим та уважним сином, який щедро ділився теплом свого серця з батьками. Його життєрадісність та доброта залишили незабутній слід у серцях близьких.

Коли Україна опинилася перед обличчям агресії, Василь без вагань став на її захист. З серпня 2014 року він служив у лавах 24-ї окремої механізованої бригади, виконуючи обов’язки водія БТРа у найгарячіших точках сходу. Незважаючи на небезпеку, доля розпорядилася інакше. Смерть підступно наздогнала його не на полі бою, а дорогою з Лисичанська до своєї частини у Старичах. Це сталося 20 вересня 2015 року, коли до повернення додому залишалися лічені дні. Василь пішов у вічність, залишивши по собі скорботу та невимовний біль. 24 вересня 2015 року його поховали на рідній землі, у селі Новоіванівка.

Сьогодні ми вшановуємо не лише воїна, а й Людину з великої літери. Це був той, хто мовчки прийняв найважливіше рішення – захищати Україну. Його щира усмішка, безмежна доброта та відданість справі живуть у пам’яті рідних, друзів та всієї громади. Ми прагнемо зберегти пам’ять про Василя Трофимчука, щоб його подвиг не був забутий.

Герої не вмирають. Вони залишаються у наших серцях та спогадах, надихаючи наступні покоління.

Ми пам’ятаємо. Ми вдячні. Ми продовжуємо боротьбу, аби його жертва не була марною. Майбутнє, за яке він боровся, – це наш обов’язок.

Вічна пам’ять та безмежна шана Герою🙏