🕯️ Сьогодні, з глибоким сумом і невмирущою повагою, ми вшановуємо річницю загибелі відважного воїна — Івана Дичка, який народився 7 червня 1982 року і загинув 3 липня 2024 року. Ця дата стала чорним днем для його родини, друзів та всієї громади, адже саме рік тому ми втратили одного з тих, хто без вагань став на захист Батьківщини. Пам’ять про Івана Дичка назавжди залишиться в серцях українців як символ незламності та самопожертви. Іван був справжнім сином своєї Вітчизни. Він віддав найцінніше — своє життя — заради того, щоб ми мали змогу жити у вільній, незалежній та мирній країні. Його подвиг є яскравим прикладом безмежної любові до України, відданості її ідеалам та готовності йти до кінця заради світлого майбутнього кожного українця. Мужність, виявлена ним у найскладніші моменти, його неперевершена відвага та самопожертва назавжди увійдуть в історію як свідчення істинної сили духу українського воїна. Життя Івана обірвалося занадто рано, але його спадщина житиме вічно. Він боровся за право наших дітей рости під мирним небом, за те, щоб Україна була суверенною та процвітаючою державою. Кожен його крок на фронті, кожен його подих був наповнений непереборним бажанням захистити свою родину, своїх співвітчизників і рідну землю від агресора. Цей рік без нього був роком усвідомлення глибини його жертви та масштабу втрати для нації. Ми вшановуємо пам’ять Івана Дичка, усвідомлюючи, що такі жертви є основою нашої незалежності. Сьогодні ми схиляємо голови у глибокій скорботі, віддаючи шану його світлій пам’яті. Ми дякуємо Івану за його незрівнянний героїчний подвиг, за його незламну силу духу та за безцінний захист, який він надав нам ціною власного життя. Його ім’я навічно викарбуване не лише в пам’яті рідної громади, яка пишається своїм Героєм, але й золотими літерами вписане в славетну історію нашої держави. Це єдиний шлях зберегти пам’ять про загиблих захисників. Ми пам’ятаємо кожного воїна, який віддав своє життя за Україну. Їхня кров пролита не дарма, а їхній приклад надихає нас продовжувати боротьбу за мир та справедливість. Іван Дичко, як і тисячі інших Героїв, є втіленням стійкості українського народу. Його пам’ять зобов’язує нас бути гідними його жертви, будувати сильну та незалежну Україну, про яку він мріяв. Це наш спільний обов’язок — завжди пам’ятати про тих, хто віддав своє життя заради нашої свободи. Вічна пам’ять усім, хто поліг за Україну! Вічна слава нашим Героям! Вони не вмирають, вони живуть у наших серцях, у кожній врятованій долі, у кожному мирному світанку. Нехай їхні імена будуть з нами вічно, нагадуючи про ціну свободи та незалежності. Ми ніколи не забудемо Івана Дичка та інших, хто захищав нас від ворога.