Сьогодні ми згадуємо видатного сина української землі, відважного захисника, чиє ім’я назавжди вписане в літопис національного героїзму – Ігоря Олеськіва. Народившись 7 травня 1976 року в мальовничому селищі Журавно, Ігор змалку демонстрував непересічний патріотизм та глибоку любов до Батьківщини. Його життєвий шлях, сповнений самовідданості, став прикладом для багатьох.

Коли Україна стояла на роздоріжжі під час подій на Майдані, Ігор Олеськів був серед тих, хто не вагаючись вирушив до Києва, щоб відстоювати принципи свободи та гідності. Він був одним із перших, хто відгукнувся на заклик серця, допомагаючи здобути перемогу. Однак справжні випробування чекали попереду, коли країна зіткнулася з агресією, що отримала назву Антитерористична операція (АТО).

Не дивлячись на занепокоєння та прохання дружини, Ігор прийняв непохитне рішення. Зі словами: «Хто за мене вас буде захищати?», він добровольцем відправився на схід України. Цей вчинок свідчив про його безмежну відданість справі захисту рідної землі та свого народу. У складі батальйону імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Ігор Олеськів пройшов найжорстокіші випробування війни. Він був учасником багатьох боїв, серед яких були і «котли», і наступ на Луганськ, демонструючи незламний дух і мужність.

Під час військових дій, коли кожна мить була сповнена ризику, ніхто не звертав належної уваги на власне здоров’я. Солдати жили одним – перемогою. Проте війна забирає життя не лише на полі бою, вона залишає свій відбиток і в мирному житті, підточуючи сили та здоров’я захисників. Після довгих місяців неперервної служби Ігор отримав заслужену відпустку. Тиждень вдома, поруч із рідними, серед товаришів, з якими виріс у рідному Журавні, здавалося, мали принести полегшення. Але доля розпорядилася інакше.

Різке погіршення здоров’я, що стало наслідком пережитих випробувань та надмірних навантажень на передовій, призвело до термінової госпіталізації. Лікарі діагностували внутрішню кровотечу, врятувати від якої, на превеликий жаль, не вдалося. 27 червня 2016 року життя відважного воїна, Ігоря Олеськіва, обірвалося. Це стало трагічною втратою для його родини, побратимів та всієї України.

29 червня 2016 року героя провели в останню путь, вшанувавши його пам’ять із належними почестями. В Журавнівській загальноосвітній школі-ліцеї, де він здобував освіту, на знак вічної поваги до мужнього земляка та вшанування його подвигу, встановлено меморіальну дошку. Це нагадування про те, що Ігор Олеськів – це не просто ім’я, а символ незламності духу та готовності віддати найцінніше за свободу свого народу.

Герої не вмирають! Вони продовжують жити в наших вдячних серцях, у кожному світанку, який ми зустрічаємо завдяки їхній жертві. Вони – наша гордість та слава, наш невичерпний джерело натхнення для майбутніх поколінь. Слава Україні! Слава її Героям!

« повернутися