Байковецька ОТГ
Як Росія використовує День Перемоги: аналіз пропаганди
Пам’ятаємо! Перемагаємо! До Дня пам’яті та примирення та Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні
Як Москва перетворила перемогу на культ
Свято Дня Перемоги в Радянському Союзі було встановлено 8 травня 1945 року, ще до підписання другого Акта про капітуляцію. Указом Президії Верховної Ради СРСР 9 травня було оголошено днем всенародного торжества та вихідним. Проте, в 1945-му році особливих святкувань не проводилося. Парад Перемоги відбувся в Москві лише 24 червня, за наказом Сталіна. Наступні роки також не відзначалися парадами чи ходою ветеранів на Красній площі. У 1947 році статус свята було змінено. Згідно з указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 грудня 1947 року, День Перемоги став робочим днем, але залишився державним святом. Того ж року радянська влада ухвалила рішення скасувати виплати та пільги для ветеранів, які мали державні нагороди.
З 1948 до 1965 року 9 травня не було вихідним в СРСР, але певні заходи все ж таки відбувалися. У містах-героях і столицях союзних республік давали артилерійський салют, а на перших шпальтах газет друкували офіційні вітання з Днем Перемоги. Увага до цієї дати та меморіальні заходи зберігалися, хоча інші свята, такі як 1 травня (День міжнародної солідарності трудящих) та 7 листопада (річниця Жовтневої революції), відзначалися значно ширше.
Вихідним Днем Перемоги знову став тільки в 1965 році. Тоді ж провели ювілейний Парад Перемоги до 20-ї річниці. Це був другий парад після війни. Третій відбувся в 1985-му, а четвертий – у 1990 році. Щорічним Парад Перемоги став уже в Російській Федерації з 1995-го.
Після 1960-х 9 травня стало головним святом в СРСР, а міф про Перемогу замінив міфологію про Жовтневу революцію. Компартія та особисто генсек Леонід Брежнєв активно експлуатували тематику «Великої Перемоги» для підвищення авторитету правлячої верхівки. Пам’ять про Другу світову війну перетворилася на потужний квазірелігійний культ.
У сучасній Росії міфи про Другу світову війну, особливо про «Велику вітчизняну», залишаються основою ідентичності, а комеморативні практики, часто сповнені профанацією та гротеском, отримали назву «побєдобєсіє». Російська пропаганда активно поширює ці міфи не лише всередині країни та серед колишніх республік СРСР, але й намагається маніпулювати громадською думкою в Європі та світі. Держава-агресор використовує перемогу у Другій світовій війні та свою «виключну роль» в ній як виправдання для вчинення злочинів в Україні, зокрема, проти військовополонених і цивільних.
За матеріалами Українського інституту національної пам’яті


