ПАМ’ЯТАЄМО СВОЇХ ГЕРОЇВ 🇺🇦

#Герої_України #війна #Герої_не_вмирають

Сьогодні річниця смерті Героя з нашої громади – Максима Анатолійовича ЖУШМАНА, мешканця села Заворскло. Його життя – яскравий приклад відданості Україні та самопожертви.

Максим народився 1 січня 1981 року в селі Ватажкове, де він провів свої дитячі роки та здобув перші знання у місцевій початковій школі. З 5 класу продовжив навчання у Головачанській школі, яку й закінчив, демонструючи старанність та прагнення до знань. Після строкової військової служби, котру проходив у прикордонних військах, він здобув необхідні навички та досвід, які стали фундаментом для його подальшої кар’єри. Більше 15 років Максим Анатолійович пропрацював у патрульній поліції, самовіддано служачи та захищаючи спокій громадян. З 2014 року Максим Анатолійович брав участь в АТО, виконуючи військовий обов’язок в найгарячіших точках Донбасу, ризикуючи життям заради миру. Він отримав статус учасника бойових дій, що свідчить про його мужність та відвагу.

Максим дорожив кожною прожитою хвилиною поряд з рідними. Його життя було сповнене любові до родини та різноманітних захоплень. Він активно займався спортом, особливо полюбляв футбол, був учасником різних футбольних команд, брав участь у змаганнях різних рівнів, демонструючи командний дух та спортивний азарт. Захоплювався полюванням та риболовлею, що дозволяло йому відчувати єднання з природою та знаходити спокій. Він просто дуже любив життя, цінуючи кожну мить, проведену з близькими.

1 квітня 2022 року разом із тисячами добровольців, сповнений патріотизму та готовності захищати рідну землю, він долучився до лав Збройних сил України. Самовіддано захищав рідну землю від жорстокого ворога, демонструючи неймовірну мужність та стійкість. Максим Анатолійович проходив службу на посаді старшого сержанта, стрільця відділення охорони 1 взводу охорони 1 роти охорони батальйону охорони 43-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Тараса Трясила, військова частина А 3085. Його служба – приклад відваги та самопожертви.

20 лютого 2023 року Максим Анатолійович за станом здоров’я потрапив у госпіталь, а 19 березня пішов з життя внаслідок тяжкого захворювання, отриманого під час військових дій, пов’язаних із захистом Батьківщини. Його смерть – непоправна втрата для родини та всієї громади.

Без батька залишився син Максим, який сьогодні успішно навчається в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, продовжуючи справу батька. Осиротіли батьки – Надія Миколаївна та Анатолій Дмитрович, втративши найдорожче. Дорогого братика втратила сестра Альона, відчуваючи глибину втрати. Щирі співчуття родині Максима. Неможливо загоїти вашу рану від втрати дорогої людини…

Вічна слава Героям, які загинули за Україну… Ми пам’ятаємо їхній подвиг! 🇺🇦