Сьогодні, 14 липня, Україна вшановує пам’ять Івана Анатолійовича Лисенка, справжнього Героя України, чиє життя обірвалося два роки тому, захищаючи рідну землю. Ця дата – нагадування про його жертовний подвиг та незламний дух, який назавжди вписаний в історію нашої країни. Його відданість і мужність стали прикладом для всіх українців, що стоять на захисті своєї свободи. Пам’ять про Івана Лисенка живе у серцях тих, хто його знав, і мільйонів українців, для яких він став символом непереможності.Іван Лисенко народився 10 квітня 1986 року у Луганську, місті, яке стало для нього рідним, де він здобув освіту та створив сім’ю, працюючи у великому торговому центрі “Епіцентр”. Його життя було сповнене мирних планів, але трагічні події 2014 року внесли жорстокі корективи. Того ж року, коли народився його син, родині Івана довелося залишити рідний Луганськ через окупацію. Вони переїхали до Харкова, сподіваючись на спокійне життя, однак війна в Україні знову наздогнала їх.З початком повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року, Іван знову був змушений рятувати свою сім’ю. Він перевіз дружину та сина з небезпечного району Салтівки у Харкові до безпечніших Копилів нашої громади. Це рішення стало черговим виявом його батьківської любові та відповідальності. Проте, сам Іван не міг залишатися осторонь. Він одразу ж активно включився у волонтерську діяльність, працюючи з ранку до ночі, щоб підтримати тих, хто потребував допомоги. Але цього було замало для його палаючого серця патріота.Через місяць після початку вторгнення, Іван Лисенко прийняв доленосне рішення – піти добровольцем на фронт. Дружині, яка хвилювалася за нього, він пояснював свої дії простими, але сильними словами: “Я не можу інакше, зрозумій мене, не можу сидіти і чекати, поки ворог нищить мою країну”. Ці слова відображають усю глибину його патріотизму та непереможної волі до свободи. Він був справжнім героєм як у мирний час, так і на полі бою, і загинув як герой, віддавши найдорожче заради майбутнього України.Службу Іван Анатолійович проходив на посаді солдата самохідного артилерійського взводу у складі 1-ї окремої танкової Сіверської бригади – підрозділу, який проявив себе у багатьох важких боях. 14 липня 2022 року, під час виконання бойового завдання поблизу селища Просяна Синельниківського району Дніпропетровської області, Іван Лисенко загинув унаслідок ворожого артилерійського обстрілу. Його смерть стала величезною втратою для родини, побратимів та всієї України.Іван був відомий як надзвичайно добра, позитивна людина з чудовим почуттям гумору. Він щиро любив свою родину та цінував життя, мріючи про мирне майбутнє для сина. Його оптимізм і світла енергія запам’яталися багатьом. Щирі співчуття висловлюємо родині Івана, чия рана від втрати дорогої людини ніколи не загоїться повністю. Водночас, ми пам’ятаємо, що його самовідданість не була марною.За свій героїчний подвиг та непересічну мужність Іван Лисенко був посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Ця висока державна нагорода є свідченням його великого внеску у захист суверенітету та територіальної цілісності України. Вічна слава Героям, які віддали своє життя за вільну та незалежну Україну! Пам’ятаймо їхній подвиг і будьмо гідними їхньої спадщини! 🇺🇦